З метою дослідження самооцінки населенням України рівня своїх доходів та економічних очікувань на майбутнє, Держкомстатом у січні ц.р. проведене опитування домогосподарств, які приймали участь у вибірковому обстеженні умов їх життя у 2009р.
Підсумки опитування свідчать, що порівняно з 2008р. відбулися негативні зрушення у структурі оцінок домогосподарствами стану свого добробуту (додаток 1). Зменшилась частка домогосподарств, які надали високу оцінку своїм річним доходам (грошей вистачало навіть на заощадження) – з 13% до 11% і збільшилась на 8 в.п. питома вага респондентів, які оцінили рівень своїх доходів як незадовільний.
Частка домогосподарств, які оцінили рівень своїх доходів як достатній склала 56% (у 2008р. – 65%). Два з п’яти обстежених домогосподарств вважали свій дохід достатнім для нормального харчування, але вони обмежували себе у споживанні непродовольчих товарів та послуг (у 2008р. – третина). Разом з тим, як і у попередньому році, 3% домогосподарств не змогли забезпечити навіть достатнє харчування, серед багатодітних домогосподарств частка таких домогосподарств склала 9% (у 2008р. – 5%).
Більш високі оцінки рівня добробуту переважали серед сільських домогосподарств порівняно з міськими. Рівень своїх доходів як достатній для того, щоб робити заощадження, оцінили 12% сільських домогосподарств, що на 0,9 в.п. більше, ніж серед міських. Така ситуація в значній мірі обумовлена дещо нижчими стандартами життя в сільській місцевості та суттєвим впливом особистих підсобних господарств на самозабезпечення сільських домогосподарств. Разом з тим 4% сільських домогосподарств (у 2008р. – 3%) вказали, що рівень їх доходів не забезпечував навіть достатнє харчування, що в 1,2 раза вище аналогічного показника серед міських домогосподарств.
З числа домогосподарств, рівень доходу яких не дозволяв забезпечити навіть достатнє харчування, переважна більшість в усіх групах домогосподарств, незалежно від місця проживання, наявності та кількості дітей, повідомили, що все ж таки мали можливість харчуватися гарячими стравами щодня або майже кожного дня.
Порівняно з 2008р. у 1,6–2 рази зросли частки
домогосподарств з дітьми, які через нестачу коштів мали певні проблеми з
харчуванням дітей: не могли давати дітям фрукти чи соки – 2,8%, ласощі хоча б
раз на тиждень – 2,1%, їжу або гроші на харчування в школі – 1%. Серед
багатодітних домогосподарств 6% не мали змоги давати дітям їжу або гроші на
харчування в школі (у 2008р. – 4%), 8% – повідомили про неможливість давати
дітям ласощі хоча б раз на тиждень,
9% домогосподарств – фрукти чи соки (по 5% відповідно).
В ході дослідження першочергового спрямування можливих додаткових коштів респондентам було запропоновано визначити три пріоритетні напрямки. При значному збільшенні доходів майже половина домогосподарств спрямували б додаткові кошти в першу чергу на лікування або відпочинок, 39–33% – відповідно на придбання одягу та взуття, поліпшення житлових умов або на придбання побутової техніки, майже кожне четверте – на накопичення та кожне п’яте – на отримання освіти. Порівняно з 2008р. скоротилися частки домогосподарств, які витратили б додаткові кошти на поліпшення житлових умов (на 3 в.п.), на придбання побутової техніки, лікування, на покращення харчування (відповідно на 1–0,4 в.п.). Разом з тим на 2–0,3 в.п. зросли частки респондентів, які спрямували б кошти на накопичення, придбання одягу та взуття, розвиток підприємництва та на відпочинок.
Частка домогосподарств, які повідомили, що в першу чергу направили б додаткові кошти на отримання або підвищення рівня освіти, у містах дещо вища, ніж на селі (відповідно 19% проти 18%). Серед домогосподарств з дітьми частка таких респондентів становила 35%. Незважаючи на те, що підвищення освітнього рівня є потужним фактором зменшення ризику бідності, суттєва частка багатодітних домогосподарств, рівень матеріального добробуту яких більш низький порівняно з іншими групами домогосподарств, вказали в якості першочергових пріоритетів такі напрями використання додаткових грошових коштів, як придбання одягу та взуття – 56% (у 2008р. – 53%), поліпшення житлових умов – 45% (51%), придбання побутової техніки, відпочинок та отримання освіти – по 36% (40%, 29% та 34% відповідно), покращання харчування – 30% (38%).
Пріоритетними напрямами спрямування додаткових коштів сільських домогосподарств були витрати на лікування, на придбання одягу та взуття, побутової техніки та на поліпшення житлових. Міські ж домогосподарства спрямували б додаткові кошти, в першу чергу, на відпочинок, лікування, на придбання одягу та взуття, на покращання житлових умов.
Бажання спрямувати додаткові кошти на накопичення більш поширене серед домогосподарств без дітей: цей напрямок вказали 27% респондентів цієї групи, в той час як серед домогосподарств з дітьми – 16%.
У ході опитування домогосподарствам було
запропоновано вказати, яка сума грошей необхідна в середньому кожній особі на
місяць, щоб не відчувати себе бідними, що є одним з методологічних підходів до
визначення суб’єктивної межі бідності (додаток 2).
Як і у попередньому році, найбільша частка домогосподарств вказала дохід у
розмірі понад 2700 грн. Цю суму зазначила майже половина домогосподарств (у
2008р. – 43% домогосподарств). Наступним за ступенем поширення був дохід у
розмірі 1900–2300 грн., який, як і торік, зазначило кожне п’яте
домогосподарство.
Сільські домогосподарства, як і раніше, вважали достатнім для того, щоб не відчувати себе бідними, нижчі розміри грошових доходів порівняно з міськими. Майже третина домогосподарств на селі (у 2008р. – 35%) для задоволення основних потреб визначила достатнім грошовий дохід однієї особи на місяць в розмірі до 1500 грн., а серед міських домогосподарств такі оцінки надала в 1,7 раза менша частка респондентів.
Серед домогосподарств з дітьми найбільш поширеною була оцінка необхідного рівня середньодушового грошового доходу в розмірі понад 2700 грн. Про це повідомили більше половини таких домогосподарств. Наступною за ступенем поширення серед цієї групи домогосподарств була оцінка достатності грошового доходу в розмірі 1900–2300 грн. на місяць (18% респондентів). Серед домогосподарств без дітей суму в розмірі понад 2700 грн. зазначили 45% домогосподарств.
Для дослідження критеріїв визначення середнього класу як основи стабільного розвитку суспільства, респондентам було запропоновано визначити розмір середньодушового грошового доходу на місяць, який, за їх думкою, відповідає мінімальній межі майнового становища середнього класу (додаток 3).
Незалежно від типу домогосподарства найбільша частка опитаних (у середньому кожне друге домогосподарство) вказали дохід понад 5000 грн. на місяць. Наступним за ступенем поширення оцінок був дохід у розмірі 4500–5000 грн., який вказали 17% респондентів.
Структура відповідей сільських домогосподарств щодо середньодушових грошових доходів середнього класу зміщена порівняно з міськими домогосподарствами у бік більш низьких оцінок, що значною мірою пояснюється впливом натуральних надходжень на рівень добробуту селян.
Для дослідження питань суб’єктивної бідності та соціальної самоідентифікації домогосподарствам було запропоновано визначити, до якого класу за оцінкою матеріального добробуту вони себе відносять. За результатами опитування 59% респондентів віднесли себе до бідних, що на 1,8 в.п. вище, ніж у 2008р., до небідних, але ще не представників середнього класу – 39% (у 2008р. – 41%), до представників середнього класу, як і за даними попереднього опитування – 2%, і вважали себе заможними лише 0,1% (0,03%) респондентів. Така структура відповідей характерна майже для всіх груп домогосподарств незалежно від місця проживання та наявності дітей. Разом з тим серед багатодітних домогосподарств віднесли себе до бідних 63% домогосподарств, що на 1,6 в.п. менше ніж у 2008р.
За результатами дослідження думки респондентів щодо найбільших соціальних та особистих цінностей усі групи домогосподарств, як і у 2008р., основним пріоритетом вказали здоров’я (у середньому чотири з кожних п’яти), другим – сім’ю, дітей (три з кожних п’яти), третім – матеріальний добробут (два з кожних п’яти) (додаток 4).
Незалежно від місця проживання, більше половини респондентів, як і раніше, вважали, що відповідальність за їх добробут має нести як держава, так і вони самі, кожен п’ятий – переважно держава, 14% – повністю держава. Лише 8% домогосподарств покладалися у забезпеченні належного рівня свого добробуту переважно або виключно на себе.
Розподіл домогосподарств за очікуваннями щодо змін їх
економічного становища на наступні 12 місяців засвідчив, що більше половини
домогосподарств не сподіваються на зміни свого матеріального становища, майже
третина – очікують погіршення свого добробуту, і тільки 9% – оптимістично
дивляться у майбутнє і сподіваються на покращання існуючого становища. Порівняно
з підсумками аналогічного опитування у січні 2009р. відмічено підвищення серед
усіх груп часток домогосподарств з оптимістичними очікуваннями, серед міських
домогосподарств та домогосподарств без дітей (ця група в основному складається з
одинаків та осіб у непрацездатному віці) – відповідно в 2 рази, серед сільських
домогосподарств – у 1,6 раза та серед домогосподарств з дітьми –
в 1,8 раза (додаток 5).
У січні 2010р. населення більш оптимістично, порівняно з аналогічним опитуванням у 2009р., дивилося у майбутнє не тільки щодо свого матеріального становища, а й щодо розвитку економіки країни в цілому. Зміни у розподілі домогосподарств за оцінками їх очікувань щодо розвитку економіки на наступні 12 місяців засвідчили суттєве збільшення частки респондентів, які сподівалися на сприятливі умови для розвитку економіки (з 7% у 2008р. до 17% у 2009р.) та значне зменшення частки тих, які оцінили майбутні 12 місяців як несприятливий час для розвитку економіки (відповідно 42% проти 75% у попередньому періоді).