Самооцінка домогосподарствами доступності окремих товарів та послуг

З метою аналізу якості життя населення Держкомстатом у жовтні 2009р. проведено модульне опитування 10,5 тис. домогосподарств, які брали участь у вибірковому обстеженні умов їхнього життя, щодо сприйняття населенням ознак бідності та депривації (позбавлення) за існуючих у суспільстві стандартів.

Програма дослідження передбачала вивчення ступеню актуальності для населення базових ознак бідності та позбавлення¹, визначених за даними опитування, проведеного у жовтні 2007р., а також аналіз поширення серед домогосподарств окремих проявів позбавлення в частині можливостей задовольнити не тільки мінімально необхідні фізіологічні потреби, а й потреби, пов’язані з розвитком особистості та забезпеченням належного рівня комфортності існування.

Дослідження передбачало вивчення думки респондентів щодо 18 ознак бідності та позбавлення (додаток 1), що висвітлювали такі напрями:

·    економічна депривація (позбавлення):

-     за харчуванням (недостатність коштів для забезпечення певної якості харчування);

-     за непродовольчими товарами (недостатність коштів для придбання необхідних недорогих товарів та відсутність їх певних видів);

-     за житловими умовами (відсутність нормальних житлових умов, недостатність коштів для покращання житлових умов); 

-     у сферах охорони здоров’я та освіти (недостатність коштів для отримання необхідних недорогих товарів та послуг);

·    розвиток інфраструктури як ознаки географічної доступності послуг та бар’єрів негеографічного характеру, які визначають позбавлення за доступом.

Підсумки опитування засвідчили актуальність кожної складової визначеного переліку позбавлень як пріоритетів для формування суспільної думки щодо бідності, оскільки за оцінками понад 92% респондентів, незалежно від місця проживання та наявності дітей, ці ознаки сприймалися як прояви бідності та позбавлення. 

Наслідки світової фінансово-економічної кризи та загострення ситуації на ринку праці вплинули на зростання на 1,3–7 в.п. порівняно з 2007р. часток респондентів, які пов’язували бідність з позбавленнями, викликаними відсутністю достатніх коштів у домогосподарств. Таку думку висловили понад 95% опитаних, які вважали ознакою бідності фінансову неспроможність домогосподарств:

-     не відмовляти собі в найнеобхідніших недорогих продуктах харчування;

-     оновити за потребою верхній одяг та взуття для холодної пори року для дорослих один раз на 5 років; придбати за потребою новий одяг та взуття для дітей;

-     купити телевізор або холодильник (за їх відсутністю);

-     мати житло в нормальному стані; збільшити наявну житлову площу, що не перевищує 5 кв.м. на особу; своєчасно сплачувати рахунки за житло або послуги з його утримання;

-     оплачувати послуги лікаря у медичному закладі та призначені ним обстеження та процедури, життєво необхідну хірургічну операцію або лікування в стаціонарі (за відсутністю таких послуг на безоплатній основі), купувати ліки та медичне приладдя, призначені лікарем;

-     забезпечити членам домогосподарства, за необхідністю, отримання будь-якої професійної освіти.

Ознаками позбавлення щодо розвитку інфраструктури в умовах сучасних суспільних стандартів майже всі респонденти (94–98%) вважали, як і в попередньому опитуванні, відсутність закладів, які надають побутові послуги та об'єктів роздрібної торгівлі, регулярного щоденного транспортного сполучення з іншим населеним пунктом із більш розвиненою інфраструктурою, відсутність поблизу житла дошкільних закладів, медичної установи, аптеки, а також незабезпеченість населеного пункту своєчасними послугами швидкої медичної допомоги.  

В рамках дослідження також був проведений аналіз фактичного поширення проявів позбавлень серед домогосподарств.

За оцінками респондентів щодо наявності у них позбавлень у сфері харчування 11% домогосподарств (у 2007р. – 9%) повідомили, що не мали вдосталь коштів для щоденного споживання недорогих продуктів харчування. Кожне п'яте домогосподарство (у 2007р. – 16%) через брак коштів не могли дозволити раз на п’ять років оновити за потребою одяг та взуття для холодної пори року для дорослих. Залишилася суттєвою частка домогосподарств (15%), які повідомили про неможливість забезпечити нормальні житлові умови у зв’язку з відсутністю коштів. Особливо слід зазначити, що житлова площа 4% домогосподарств не перевищувала навіть 5 кв.м. на особу.

Найбільш поширеними серед населення були позбавлення у сфері охорони здоров’я, які пов'язані з недостатністю коштів. Кожне п’яте домогосподарство (у 2007р. – кожне четверте), повідомило, що з цієї причини не змогло дозволити собі скористатися необхідними платними послугами лікаря (крім стоматолога) у медичному закладі, зробити аналізи, обстеження, процедури, призначені лікарем. Не змогли купити призначені лікарем ліки та медичне приладдя 22% домогосподарств (у 2007р. – 23%).  Кожне п'яте домогосподарство (у 2007р. – 27%) повідомило, що не мало коштів для оплати життєво необхідної хірургічної операції або лікування в стаціонарі.

Збільшилася на 2 в.п. і досягла 6% частка домогосподарств, які не мали коштів для отримання членом домогосподарства будь-якої професійної освіти.

Найбільш суттєвими серед позбавлень за доступом були вказані незабезпеченість населеного пункту своєчасними послугами швидкої медичної допомоги та відсутність у населеному пункті закладів, які надають побутові послуги. Від цих проявів потерпало майже кожне п'яте домогосподарство (у 2007р. – відповідно 23% та 19%). Порівняно з даними опитування у 2007р. поширення серед домогосподарств проявів позбавлень, пов'язаних з відсутністю розвиненої інфраструктури, скоротилося по усіх ознаках (на 0,5–4 в.п.).

Майже всі прояви бідності та позбавлення більш поширені серед сільських мешканців, ніж серед міських.

Від проявів бідності, пов'язаних з фінансовою неспроможністю домогосподарств не відмовляти собі в найнеобхідніших недорогих продуктах харчування (від яких потерпало 13% сільських респондентів), придбати за потребою новий одяг та взуття для дітей (9%), купити (за їх відсутністю) телевізор або холодильник (відповідно 4% та 6%), мати житло в нормальному стані (18%), оплачувати послуги лікаря у медичному закладі та призначені ним обстеження та процедури (22%), життєво необхідну хірургічну операцію або лікування в стаціонарі (за відсутністю таких послуг на безоплатній основі), а також купувати ліки та медичне приладдя, призначені лікарем (по 24%), забезпечити членам домогосподарства, за необхідністю, отримання будь-якої професійної освіти (8%), потерпали на 1,2–5 в.п. більше сільських домогосподарств, ніж міських. 

Міські домогосподарства порівняно з сільськими більше потерпали від фінансової неспроможності своєчасної та в повному обсязі оплати рахунків за житло та необхідні послуги з його утримання або оплати газу для приготування їжі (14% проти 11%), збільшити наявну житлову площу, що не перевищує 5 кв.м. на особу (5% проти 3%), а також оновити за потребою верхній одяг та взуття для холодної пори року для дорослих один раз на 5 років (21% проти 20%).

Сільські мешканці більш суттєво, ніж міські, відчували позбавлення щодо розвитку інфраструктури. Як і у 2007р., кожне друге сільське домогосподарство потерпало від незабезпеченості населеного пункту послугами швидкої медичної допомоги або від відсутності в ньому закладів, які надають побутові послуги (серед міських – відповідно по 5%), 30%  – від відсутності поблизу житла медичної установи (7%), кожне четверте – від відсутності регулярного щоденного транспортного сполучення з іншим населеним пунктом із більш розвиненою інфраструктурою (2%) та майже кожне п'яте – від відсутності поблизу житла об'єктів роздрібної торгівлі (3%). Порівняно з результатами опитування у 2007р., частка сільських домогосподарств, які потерпали від відсутності регулярного щоденного транспортного сполучення з іншим населеним пунктом із більш розвиненою інфраструктурою, відсутності поблизу житла медичної установи та від незабезпеченості населеного пункту своєчасними послугами швидкої медичної допомоги, скоротилася на 9–7 в.п.

Серед домогосподарств без дітей більш поширені порівняно з домогосподарствами з дітьми як ознаки економічної депривації, так і позбавлення, зумовлені відсутністю розвиненої інфраструктури.

Домогосподарства з дітьми в більшій мірі, ніж домогосподарства без дітей, потерпали від недостатності коштів для своєчасної та в повному обсязі оплати рахунків за житло та необхідні послуги з його утримання або оплати газу для приготування їжі (15% проти 12%), від недостатньої житлової площі, що не перевищує 5 кв.м. на особу (7% проти 2%), від недостатності коштів для отримання будь-якої професійної освіти (11% проти 3%) та від відсутності в населеному пункті, в якому вони проживають, закладів, які надають побутові послуги (20% проти 18%). Домогосподарства без дітей частіше, ніж домогосподарства з дітьми, потерпали від усіх інших ознак позбавлення, зокрема, найбільша різниця (близько чверті проти 18%) спостерігалася у поширенні усіх ознак економічної депривації у сфері охорони здоров'я.

Кожне п’яте домогосподарство з дітьми потерпало від недостатності коштів для придбання за потребою нового одягу та взуття для дітей (у 2007р. – 18%), для оновлення за потребою верхнього одягу та взуття для холодної пори року для дорослих один раз на 5 років (15%), а також кожне десяте – від фінансової неспроможності не відмовляти собі в найнеобхідніших недорогих продуктах харчування (8%).

Для визначення межі бідності за умовами життя на підставі депривацій базового списку був розрахований розподіл домогосподарств за ступенем концентрації ознак позбавлення в одному домогосподарстві. Рівень бідності за умовами життя був визначений як відсоток домогосподарств, наближений до рівня монетарної бідності, визначеного за національною межею².

Розподіл домогосподарств за концентрацією позбавлень (депривацій) в одному домогосподарстві

Виходячи з вищезазначеного, до категорії бідних за умовами життя слід відносити, як і у 2007р., домогосподарства, які мають 4 та більше ознаки позбавлення. Порівняно з 2007р. частка таких домогосподарств скоротилася на 3 в.п. і досягла рівня 25,4%.

Бідність за умовами життя найбільш поширена в багатодітних та сільських домогосподарствах. Так, серед багатодітних домогосподарств майже кожне друге мало 4 та більше ознаки депривації, що відповідно в 2 та 2,4 раза більше, ніж в однодітних та в домогосподарствах без дітей, а серед сільських домогосподарств були бідними 39% проти 19% домогосподарств, які проживають у міських поселеннях.

Порівняно з 2007р. знизились рівні бідності за умовами життя серед  домогосподарств, де всі особи у непрацездатному віці, у всіх типах домогосподарств з дітьми, серед домогосподарств, де немає працюючих осіб, а також серед сільських домогосподарств. Натомість, зросли рівні бідності за умовами життя у домогосподарствах, де всі особи у працездатному віці, а також серед домогосподарств, де є працюючі особи.

За результатами дослідження³, як і у 2007р., кожні два з п’яти бідних домогосподарств, визначених за монетарною національною межею, були одночасно бідними за умовами життя. Серед бідних за умовами життя більше третини домогосподарств були бідними за монетарним критерієм. Слід відмітити, що потерпало від обох форм бідності (монетарної та за умовами життя) 9% домогосподарств України (у 2007р. – кожне десяте домогосподарство).

^{________________________________}

¹ Базовий список позбавлень (депривацій) був визначений Держкомстатом за участю фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України.

² 75% медіанного рівня сукупних еквівалентних витрат (рівень бідності у 2008р. становив 27%).

³ За розрахунками Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України.

Додаток 1

Додаток 2