Соціально-економічне становище домогосподарств України у 2007 році

Соціально-економічне становище домогосподарств України у 2008 році

(за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств)

З метою дослідження рівня життя різних соціальних груп населення Держкомстатом України у 2008р. проведене обстеження 10,6 тис. домогосподарств¹.

Середньомісячні загальні доходи одного домогосподарства у 2008р. склали 2723 грн. Міське домогосподарство отримувало в середньому за місяць 2880 грн., сільське – 2374 грн. У середньому на одного члена домогосподарства загальні доходи становили 1047 грн. на місяць, у міських домогосподарствах – 1134 грн., у сільських – 867 грн. Середньомісячні загальні доходи однієї особи перевищили рівень встановленого у IV кварталі 2008р. прожиткового мінімуму (626 грн.) в 1,7 раза. Слід зазначити, що темп росту середньодушових загальних доходів у 2008р. порівняно з попереднім роком суттєво перевищив індекс споживчих цін за цей період: відповідно 140,4% проти 125,2%.

Розподіл населення України за рівнем середньодушових місячних загальних доходів свідчить про зменшення порівняно з 2007р. частки населення у групі із загальними доходами до 840 грн. і збільшення – у групі із загальними доходами понад 840 грн. (додаток 1).

Частка населення із середньодушовими загальними доходами у місяць нижче прожиткового мінімуму склала 18% (у 2007р. – 29%). Більш суттєво зменшилася частка такого населення серед жителів малих міст (з 35% до 19%), серед мешканців великих міст – відповідно з 19% до 10%, серед селян – з 38% до 28%. Майже 40% осіб, рівень життя яких нижче прожиткового мінімуму, – це працюючі (загалом – 14% усіх осіб цієї групи), кожна восьма – непрацюючий пенсіонер (відповідно 10%), кожна третя особа – дитина до 18 років (32%). Найбільше скорочення часток осіб із середньодушовими загальними доходами нижче прожиткового мінімуму відбулося серед непрацюючих пенсіонерів (в 2,2 раза) та працюючих осіб (в 1,7 раза). В групі дітей цей показник скоротився в 1,4 раза.

Підвищення рівня мінімальної заробітної плати, зростання розмірів пенсій та державних соціальних допомог відповідно вплинули на збільшення середньомісячних загальних доходів населення, але не сприяли скороченню диференціації населення за рівнем добробуту (додаток 2).

Співвідношення загальних доходів 10% найбільш та найменш забезпеченого населення становило в цілому по Україні та серед міського населення 5,4 раза (у 2007р. – 5,2 раза та 5,1 раза відповідно), серед сільського, як і в 2007 році – 4,9 раза. Співвідношення мінімального рівня загальних доходів серед 10% найбільш забезпеченого населення до максимального рівня серед 10% найменш забезпеченого населення збільшилося з 3,6 до 3,7 раза, серед міських жителів – відповідно з 3,5 до 3,6 раза, сільських – з 3,5 до 3,7 раза. Найбільш заможні 20% населення отримували, як і в попередньому році, 36% усіх загальних доходів.

Нерівність розподілу загальних доходів характеризують крива Лоренца (додаток3) та коефіцієнт концентрації (індекс Джині), який приймає значення від 0 (рівномірний розподіл доходів серед усього населення) до 1 (увесь доход належить одній особі). Незважаючи на реалізацію певних заходів щодо підвищення доходів населення, зменшення нерівності розподілу загальних доходів населення не відбулося. Індекс Джині по загальних доходах збільшився з 0,252 у 2007р. до 0,259 у 2008р.

Індекс Джині, розрахований з використанням критерію грошових доходів, становив у 2008р. 0,278 проти 0,273 у 2007р., мінімальний рівень грошових доходів серед 10% найбільш забезпеченого населення перевищував максимальний серед 10% найменш забезпеченого у 4,1 раза (у 2007р. – 4,2 раза), а в цілому найбільш забезпечені 10% населення отримали у 6,4 раза більше грошових доходів, ніж 10% найменш забезпечених (у 2007р. – у 6,1 раза) (додаток 4).

За розрахунками, здійсненими Інститутом демографії та соціальних досліджень Національної академії наук на основі матеріалів Держкомстату, рівень бідності у 2008р. порівняно з 2007р. знизився на 0,3 в.п. і становив 27%. Межа бідності досягла рівня 778 грн. у середньому на одну особу на місяць і збільшилася порівняно з попереднім роком на 48%. У стані бідності перебувало близько 12,1 млн. осіб (4,1 млн. домогосподарств), що відповідно на 2% менше, ніж у попередньому році.

Бідними були 38% сільських домогосподарств, 22% – міських, 33% домогосподарств з дітьми (у т.ч. 25% домогосподарств з дітьми, де всі дорослі працюють), 36% домогосподарств без дітей, у складі яких був хоча б один безробітний, 21% домогосподарств, які складаються лише з осіб пенсійного віку, 15% домогосподарств, які складаються з осіб лише працездатного віку.

Позитивно змінилася ситуація у домогосподарствах з дітьми. У цій групі рівень бідності знизився на 0,8 в.п. Найбільш суттєві позитивні зміни відбулися серед багатодітних домогосподарств, де рівень бідності знизився на 2,2 в.п. Покращилася ситуація в домогосподарствах з дітьми, де всі дорослі працюють: рівень бідності знизився у цій групі на 1,7 в.п.

Загальне зниження рівня бідності в країні відбулося за рахунок суттєвого зменшення показника серед домогосподарств малих міст (на 3,3 в.п.). Натомість у великих містах та сільській місцевості спостерігалося зростання рівнів бідності відповідно на 1,1 та 0,3 в.п.

Серед домогосподарств без дітей відбулося незначне зростання показників бідності (на 0,3 в.п.), переважно за рахунок домогосподарств із безробітними, в яких рівень бідності підвищився на 3,9 в.п., при цьому в домогосподарствах, які складаються з пенсіонерів, рівень бідності зменшився на 1,1 в.п.

Середньомісячні сукупні витрати одного домогосподарства у 2008р. склали 2590 грн., що в 1,5 раза більше, ніж у 2007р. Міське домогосподарство витрачало в середньому за місяць 2751 грн., сільське – 2234 грн. У середньому на одного члена домогосподарства сукупні витрати становили 996 грн. на місяць, у міських домогосподарствах – 1083грн., сільських – 815 грн. (додаток 5).

Серед усіх сукупних витрат 86% становили споживчі витрати домогосподарств (у 2007р. – 90%).

Найбільш вагомою статтею сукупних витрат домогосподарств продовжували залишатися витрати на харчування (включаючи харчування поза домом). Порівняно з 2007р. частка цих витрат зменшилася на 2 в.п. і становила 51%.

На купівлю непродовольчих товарів та послуг (без витрат на харчування поза домом) домогосподарства направляли 33% усіх сукупних витрат, що на 1 в.п. менше, ніж у попередньому році.

Витрати на алкогольні напої та тютюнові вироби становили відповідно 1,4% та 0,8% сукупних витрат домогосподарств (у 2007р. – 1,7% та 0,9%).

На неспоживчі цілі домогосподарства витрачали 14% сукупних витрат, що на 4 в.п. більше, ніж у попередньому році.

Структура сукупних витрат домогосподарств України

* Включаючи вартість харчування поза домом.

** Без вартості харчування поза домом.

Частка, яку домогосподарства направляли на харчування, мала переважаючий розмір серед інших напрямів використання ресурсів по всіх типах домогосподарств та по всіх децильних групах. Аналогічна тенденція мала місце в усіх регіонах країни.

Вартість харчування у 2008р.у середньому на одну особу становила 17 грн. на добу проти 12 грн. у 2007р.

Вартість добового раціону в домогосподарствах найменш забезпеченого першого дециля та в групі домогосподарств із середньодушовими загальними доходами нижче прожиткового мінімуму становила по 10 грн. в кожній групі на одну особу проти 28 грн. серед більш заможних домогосподарств десятого дециля.

Зростання у 2008р. порівняно з 2007р. реальних наявних доходів населення сприяло підвищенню споживчих можливостей населення у забезпеченні належного рівня домашнього харчування. Відбулося покращання структури домашнього харчування: збільшилося споживання риби та рибопродуктів – на 11%, овочів і баштанних – на 7%, цукру та олії і інших жирів – на 6% кожного, фруктів, ягід, горіхів, винограду, молока та молочних продуктів, картоплі (на 3 – 1%) (додаток 6). Залишилося на рівні попереднього року споживання м’яса та м’ясопродуктів, яєць, хліба та хлібопродуктів.

*Включаючи цукор, використаний на кондитерські вироби, та мед.

Калорійність добового раціону харчування однієї особи склала 3534 ккал, вміст білків у спожитих продуктах харчування становив 95 г, жирів – 161 г, вуглеводів – 434 г. Порівняно з 2007р. калорійність домашнього харчування зросла на 1,5% .Вміст білків у спожитих продуктах харчування збільшився на 2%, жирів – на 1,3%, вуглеводів – на 1,9% (додаток 7).

Сільські домогосподарства традиційно направляли на харчування більшу частину сукупних витрат, ніж міські (відповідно 55% проти 50%). При цьому сільські жителі споживали більше: картоплі – в 1,5 раза, хліба і хлібних продуктів – на 34%, цукру – на 12%. Калорійність добового раціону одного сільського жителя була на 9% вища, ніж міського (у 2007р. – на 10%).

При збільшенні числа дітей у домогосподарстві, частка сукупних витрат на харчування, як і раніше, мала тенденцію до зростання при одночасному зменшенні вартості та калорійності добового раціону. Аналогічна тенденція спостерігалася зі зниженням життєвого рівня домогосподарств як по інтервальних групах, так і за їх децильним розподілом за рівнем середньодушових загальних доходів (додатки 8, 9).

Домогосподарства з дітьми до 18 років направляли на харчування меншу частку усіх сукупних витрат, ніж домогосподарства без дітей (49% проти 52%), вартість (14 грн.) та калорійність (2961 ккал) спожитих за добу продуктів однією особою також були значно менші – відповідно в 1,4 раза кожна.

У домогосподарствах з дітьми однією особою було спожито більше, ніж у 2007р., риби та рибопродуктів – на 13%, цукру – на 8%, олії та інших рослинних жирів – на 7%, фруктів, ягід, горіхів, винограду та овочів і баштанних – на 6% кожного, картоплі – на 1%. Одночасно в цій групі домогосподарств скоротилося споживання м’яса і м’ясопродуктів – на 2% та хліба і хлібопродуктів – на 1%. Залишилося на рівні попереднього року споживання яєць та молока і молокопродуктів. Кількість спожитих основних продуктів харчування однією особою в домогосподарствах з дітьми була в 1,5–1,2 раза меншою, ніж у домогосподарствах без дітей.

*Включаючи цукор, використаний на виготовлення кондитерських виробів, та мед.

Споживання майже усіх основних продуктів харчування однією особою в багатодітних домогосподарствах було значно нижчим, ніж в однодітних: м’яса і м’ясопродуктів, фруктів, ягід, горіхів, винограду, риби і рибопродуктів, яєць, овочів і баштанних, олії та інших рослинних жирів – на 36–13%, цукру – на 10%, молока і молочних продуктів – на 6%. Разом з тим середньодушове споживання картоплі, хліба та хлібопродуктів в домогосподарствах, які виховують трьох і більше дітей, було відповідно на 22% та 9% вище, ніж в однодітних.

Підсумки опитування домогосподарств щодо самооцінки рівня своїх доходів, проведеного у січні 2009р., засвідчили позитивні зрушення в оцінках домогосподарствами своїх можливостей щодо покращання раціону харчування дітей. Порівняно з 2007р. скоротилися частки домогосподарств з дітьми, які через нестачу коштів не могли давати дітям фрукти чи соки – в 2,2 раза, ласощі хоча б раз на тиждень – в 1,9 раза, їжу або гроші на харчування в школі – в 1,5 раза.

Разом з тим певні проблеми з харчуванням дітей через нестачу коштів мали від 0,5% до 2% домогосподарств, серед багатодітних 4% не мали змоги давати дітям їжу або гроші на харчування в школі, по 5% – повідомили про неможливість давати дітям фрукти, соки чи ласощі раз на тиждень.

У домогосподарствах, у складі яких є молоді сім’ї, витрати на харчування склали 48% усіх сукупних витрат, що на 3 в.п. менше, ніж у середньому по всіх домогосподарствах. Вартість добового раціону однієї особи цієї групи домогосподарств (14 грн.) та калорійність (2857 ккал) також були нижчі – відповідно в 1,2 раза. Споживання усіх основних продуктів харчування однією особою у таких домогосподарствах було на 24–5% нижче середнього.

Домогосподарства з середньодушовими загальними доходами нижче прожиткового мінімуму витрачали на харчування 63% усіх сукупних витрат. Вартість та калорійність добового раціону однієї особи цієї групи склали відповідно 10 грн. та 2850 ккал.

До добового раціону домогосподарств з дітьми, домогосподарств, у складі яких є діти, які не мають одного чи обох батьків, та домогосподарств із середньодушовими загальними доходами нижче прожиткового мінімуму входили продукти, вміст білків та вуглеводів в яких менше норми для працездатних осіб.

Найнижчими серед усіх груп були енергетична цінність та вміст поживних речовин у раціоні харчування домогосподарств із середньодушовими загальними доходами до 300,0 грн. У групі домогосподарств найменш забезпеченого першого дециля вміст білків, жирів, вуглеводів та калорійність харчування у спожитих однією особою за добу продуктах харчування були вищими порівняно з нормами, встановленими прожитковим мінімумом для непрацездатного населення, але нижчими (за виключенням жирів та калорійності) відповідних норм для працездатного населення (діаграми 1–8).

Продовжувала зберігатися диференціація в споживанні продуктів харчування між домогосподарствами найменш забезпеченого першого дециля, із середньодушовими загальними доходами у місяць нижче прожиткового мінімуму та найбільш заможними домогосподарствами, які складають десятий дециль. Останні спрямовували на харчування, порівняно з домогосподарствами найменш забезпеченого першого дециля і домогосподарствами, середньодушові загальні доходи яких у місяць нижче прожиткового мінімуму, відповідно в 1,8 та 1,7 раза меншу частку усіх сукупних витрат (36%), а вартість (28 грн.) спожитих однією особою за добу продуктів була відповідно в 2,7 і 2,6 раза, калорійність (4034 ккал) – в 1,4 раза вищою. В домогосподарствах найменш забезпеченого першого дециля та групи із середньодушовими загальними доходами нижче прожиткового мінімуму однією особою було спожито фруктів, ягід, горіхів, винограду, м’яса та м’ясопродуктів, риби і рибопродуктів, молока і молочних продуктів, овочів і баштанних, яєць, олії та інших рослинних жирів, цукру відповідно в 3,3–1,4 раза та 3,1–1,3 раза менше, хліба та хлібних продуктів – відповідно на 5% менше в кожній групі, ніж серед найбільш заможних. Споживання картоплі найбільш заможними домогосподарствами десятого дециля було на 1,3% більшим, ніж в домогосподарствах найменш забезпеченого першого дециля і на рівні споживання групи домогосподарств із середньодушовими загальними доходами нижче прожиткового мінімуму (додатки 7–11).

Значну роль у забезпеченні населення, особливо сільського, продуктами харчування традиційно продовжували відігравати особисті підсобні господарства. В них було вироблено більше половини спожитої в домогосподарствах картоплі, біля третини – овочів і баштанних, чверть – яєць, 14% – молока і молочних продуктів, 11% – фруктів, ягід, горіхів, винограду та 10% – м’яса і м’ясопродуктів. У сільських домогосподарствах було вироблено відповідно від 85% до 30% зазначених продуктів.

В багаточисельних та багатодітних домогосподарствах, у домогосподарствах найменш забезпеченого дециля та в домогосподарствах із середньодушовими загальними доходами у місяць нижче прожиткового мінімуму частка спожитих продуктів харчування, вироблених в особистих підсобних господарствах, була вищою середнього рівня по усіх домогосподарствах.

У 2008р. грошові витрати, як і в попередньому році, становили 89% сукупних витрат домогосподарств. Грошові кошти домогосподарства переважно направляли на задоволення споживчих потреб. Частка споживчих витрат становила 87%, що на 3 в.п. менше, ніж у 2007р.

У структурі грошових витрат частка, яку домогосподарства витрачали на купівлю продовольчих товарів та оплату харчування поза домом, становила 51%, у міських – 53%, сільських – 46% (у 2007р. – відповідно 53%, 55% та 47%). Домогосподарства з дітьми в середньому на одну особу на місяць витрачали на такі цілі 376 грн., що в 1,5 раза менше, ніж домогосподарства без дітей. Розміри середньодушових грошових витрат на купівлю продовольчих товарів та оплату харчування поза домом найменш забезпечених домогосподарств першого дециля та домогосподарств із середньодушовими загальними доходами у місяць нижче прожиткового мінімуму були відповідно в 3,3 та 3,2 раза нижчі, ніж у найбільш забезпечених домогосподарств останнього дециля.

Зростання реальних наявних доходів населення також сприяло зростанню доступності для домогосподарств непродовольчих товарів. У 2008р. обсяги продажу цих товарів у порівнянних цінах зросли на 22%, а обсяг реалізованих населенню послуг зріс на 10%.

На купівлю непродовольчих товарів та послуг (без витрат на харчування поза домом) домогосподарства щомісячно спрямовували 33% сукупних витрат (у 2007р. – 34%). На утримання житла (включаючи поточний ремонт), воду, електроенергію, газ, інші види палива пересічне домогосподарство витрачало кожну одинадцяту гривню (у 2007р. – кожну дев’яту), на оновлення гардеробу, як і в попередньому році – 6%, на інші напрями споживання (на освіту, зв’язок, відпочинок і культуру, охорону здоров’я, на придбання предметів домашнього вжитку, побутової техніки та поточне утримання житла, транспорт тощо) – від 1% до 4% сукупних витрат.

Споживчі витрати на такі цілі міських домогосподарств в 1,6 раза перевищували аналогічні витрати в сільських домогосподарствах, зокрема, на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива, транспорт, одяг і взуття, предмети домашнього вжитку, побутову техніку та поточне утримання житла, охорону здоров’я (медикаменти та медичні послуги) – в 1,7–1,2 раза, на відпочинок і культуру, освіту та зв’язок – в 3,0–2,2 раза більше.

Домогосподарства з дітьми витрачали на купівлю непродовольчих товарів та отримання послуг 35% сукупних витрат, що на 3 в.п. більше, ніж в домогосподарствах без дітей. В середньому на придбання предметів домашнього вжитку, побутової техніки та поточне утримання житла, на оплату послуг зв’язку, на оплату житла (включаючи поточний ремонт), води, електроенергії, газу та інших видів палива, на охорону здоров’я домогосподарства з дітьми витрачали в 1,6–1,1 раза більше коштів, ніж у домогосподарствах без дітей; на освіту, на оплату послуг транспорту, на відпочинок і культуру, на оновлення гардеробу в 2,4 –1,8 раза більше.

Домогосподарства, у складі яких були молоді сім’ї, витрачали на оновлення гардеробу, створення побутових умов, на освіту, охорону здоров’я, відпочинок та культуру тощо 36% усіх сукупних витрат, що на 3 в.п. більше, ніж в усіх домогосподарствах. Розмір таких споживчих витрат у цій групі перевищував середній по усіх домогосподарствах в 1,3 раза.

На купівлю непродовольчих товарів та отримання послуг домогосподарства з групи 10% найменш забезпечених направляли 27% усіх сукупних витрат, що відповідно на 1,2 та 10 в.п. менше, ніж у домогосподарствах із середньодушовими загальними доходами нижче прожиткового мінімуму та в найбільш забезпечених домогосподарствах десятого дециля. Середньомісячні споживчі витрати останніх за основними напрямами використання, не пов’язаними із забезпеченням харчування, були вищі в 11–3 рази, ніж серед найменш забезпечених домогосподарств першого дециля та в 10–2 рази – порівняно з домогосподарствами із середньодушовими загальними доходами нижче прожиткового мінімуму.

Підсумки опитування домогосподарств стосовно наявності у них товарів тривалого користування, проведеного у жовтні 2008р., засвідчили, що порівняно з результатами аналогічного опитування 2006р., покращилася забезпеченість домогосподарств окремими видами товарів тривалого користування, зокрема, холодильниками, пральними машинами, пилососами, кольоровими телевізорами, мікрохвильовими печами, комп’ютерами та мобільними телефонами. Холодильники мали майже всі домогосподарства, кольорові телевізори дев’ять з десяти домогосподарств, пральні машини – п’ять із шести, мобільні телефони та пилососи – відповідно три з чотирьох, фотоапарати – три з восьми, швейні машини – три з десяти домогосподарств, мікрохвильові печі – два з семи, комп’ютери та відеомагнітофони – відповідно кожне п’яте домогосподарство.

Незважаючи на необхідність направляти суттєву частину коштів на харчування, окремі сучасні товари домашнього побуту та культурного призначення стали більш доступними для багатьох домогосподарств. Порівняно з 2006р. збільшилися до рівнів 21–29% частки домогосподарств, які мали комп’ютери, програвачі CD-дисків, мікрохвильові печі. На 3–6 в.п. зросли частки домогосподарств, які мали такі сучасні товари тривалого користування, як відеокамери, кондиціонери, автомобілі, фотоапарати, кухонні комбайни та супутникові антени (додатки 12–13).

Суттєво покращилася ситуація щодо доступності населення до мережі Інтернет. Підсумки опитування домогосподарств, проведеного у січні 2009р., засвідчили про збільшення у минулому році, порівняно з 2007р., їх можливостей щодо користування послугами Інтернету. Серед пересічних осіб частка таких, які повідомили, що користувалися Інтернетом, становила 11%, серед мешканців великих міст – 17%, малих – 9%, сільської місцевості – 3% (у 2007р. – відповідно 7%, 11%, 6% та 2%). Серед домогосподарств з дітьми та без дітей частка таких, які користувалися Інтернетом, була однаковою (11%) і зросла відповідно в 1,5 та 1,7 раза. В групі домогосподарств найменш забезпеченого першого дециля та в групі домогосподарств із середньодушовими загальними доходами нижче прожиткового мінімуму частка осіб, які користувалися Інтернетом, становила відповідно 3% та 4% і збільшилася відповідно в 1,2 та 1,3 раза, тоді як серед найбільш заможних домогосподарств десятого дециля вона становила 30% і збільшилася в 1,4 раза.

Частка домогосподарств, які мають доступ до Інтернету вдома, збільшилася з 6% у 2007р. до 11% у 2008р. З числа користувачів більшість (дві третини) користувалися Інтернетом вдома, кожний п’ятий – на роботі, кожний сьомий – в інтернет-кафе або клубі, кожний восьмий – у друзів або знайомих і кожний одинадцятий – за місцем навчання. Порівняно з 2007р. зросли відповідно на 12 та 2 в.п. частки осіб, які користувалися Інтернетом вдома та у друзів або знайомих, і зменшилися на 4–2 в.п. частки користувачів в інтернет-кафе або клубі, на роботі та за місцем навчання.

Кожна друга особа користувалася Інтернетом з освітніми та розважальними цілями, двоє з п’яти осіб – відповідно з метою спілкування та відправлення (отримання) електронної пошти, майже кожна третя особа – для читання або скачування періодичних видань в режимі он-лайн, кожна четверта – з метою пошуку інформації щодо питань здоров’я як для себе, так і для інших, 16% – з метою отримання інформації щодо товарів та послуг, по 4% осіб – відповідно з метою банківського обслуговування та замовлення (купівлі) товарів та послуг і лише 2% – з метою взаємодії з органами державної влади (додаток 14).

Відбулися певні позитивні зрушення в оцінці населенням рівня доступності послуг охорони здоров’я та придбання товарів фармацевтичного ринку. За даними опитування у жовтні 2008р. частка домогосподарств, які повідомили про випадки неможливості задовольнити потреби в отриманні медичної допомоги, склала 13% від загальної кількості домогосподарств, що на 5 в.п. менше, ніж у 2007р. Основною причиною недоступності окремих видів медичної допомоги переважна більшість домогосподарств, як і в опитуванні попереднього року, вказала занадто високу вартість ліків, медичних товарів, послуг охорони здоров’я.

Серед домогосподарств, у складі яких були особи, які потребували медичної допомоги, але не змогли її отримати, три чверті респондентів повідомили про випадки неможливості придбання необхідних, але занадто дорогих ліків. Така ситуація склалася у кожному десятому пересічному домогосподарстві (у 2007р. – у кожному восьмому).

Залишаються проблеми з доступністю послуг лікарів. У трьох із семи домогосподарств, в яких хто-небудь з членів при потребі не отримав медичну допомогу (у кожному вісімнадцятому пересічному), хворі не мали можливості відвідати лікаря. У чотирьох з п’яти таких випадків опитувані пояснили це високою вартістю послуг, у кожному десятому – відсутністю медичного спеціаліста потрібного профілю (у сільській місцевості – 16%), у кожному одинадцятому – занадто довгою чергою.

У структурі сукупних витрат оплата житла, комунальних продуктів та послуг (з урахуванням суми безготівкових пільг та субсидій) становила 7% або 172 грн. на місяць (у 2007р. – 9% або 146 грн.). Міське домогосподарство на такі цілі в середньому щомісяця витрачало 208 грн., сільське – 92 грн.

Розмір отриманих пільг та субсидій (готівкових та безготівкових) на оплату житла, комунальних продуктів та послуг у розрахунку на пересічне домогосподарство становив 16 грн. на місяць, у тому числі серед міських домогосподарств – 18 грн., сільських – 12 грн.

Домогосподарства з дітьми витрачали щомісяця на оплату житла, комунальних продуктів та послуг (з урахуванням суми безготівкових пільг та субсидій) у середньому 197 грн., без дітей – 157 грн. Суми отриманих пересічними домогосподарствами цих груп пільг та субсидій (готівкових та безготівкових) на такі цілі становили відповідно 10 та 20 грн.

Незалежно від рівня добробуту домогосподарства направляли на оплату житла, комунальних продуктів та послуг близько 7% витрат. Разом з тим розмір цих витрат становив серед домогосподарств першого дециля – 118 грн., серед домогосподарств із доходами нижче прожиткового мінімуму – 124 грн., а серед домогосподарств десятого дециля – 277 грн.; сума отриманих пільг та субсидій (готівкових і безготівкових) на відшкодування таких витрат у середньому на одне домогосподарство на місяць становила відповідно 7, 8 та 18 грн. у більш заможних домогосподарствах десятого дециля.

За даними опитування залишилася вагомою частка домогосподарств, житлові умови яких не відповідають належним: житлова площа 41% домогосподарств була нижчою санітарної норми – 13,65 кв.м. на одну особу (у великих містах – 47% домогосподарств, у малих містах – 38%, у сільській місцевості – 35%). Кожне п’яте домогосподарство в цілому по країні (у містах – 18%, на селі – 25%) було незадоволене або дуже незадоволене своїми житловими умовами. Не дуже задоволене своїм житлом кожне третє домогосподарство (на селі – 41%). Порівняно з 2007р. частка задоволених або дуже задоволених своїми житловими умовами серед міських домогосподарств зросла на 4 в.п., а серед сільських – зменшилася на 0,2 в.п., частки незадоволених або дуже незадоволених своїми житловими умовами серед міських та сільських домогосподарств зменшилися відповідно на 4 та 2 в.п.

Свої потреби домогосподарства задовольняли за рахунок ресурсів, які надходили з різних джерел. Середньомісячні сукупні ресурси пересічного домогосподарства склали 2893 грн., міського – 3065 грн., сільського – 2511 грн. і зросли порівняно з 2007р. в цілому по Україні на 44%, у міських поселеннях – на 46%, у сільській місцевості – на 38% (додаток 15). У середньому на одного члена домогосподарства ці показники становили відповідно 1113 грн., 1207 грн. та 916 грн.

Зростання мінімальної заробітної плати, збільшення розмірів пенсій та окремих видів соціальних допомог сприяли суттєвому підвищенню рівнів основних статей, що формують сукупні ресурси домогосподарств. В умовах зростання реальних доходів населення, коли споживча поведінка домогосподарств залишалася в цілому стабільною, рівень середньомісячних сукупних ресурсів домогосподарств перевищив рівень сукупних витрат на 12% (у 2007р. – на 17%).

Частка грошових доходів у структурі сукупних ресурсів домогосподарств зменшилася з 89% у 2007р. до 88% у 2008р. У міських домогосподарствах вона зменшилася на 1,7 в.п. і становила 90%, у сільських – на 0,2 в.п. і склала 81%.

Більше половини сукупних ресурсів домогосподарств складали доходи від зайнятості, частка яких порівняно з 2007р. зменшилася на 1,1 в.п., при цьому частка оплати праці зменшилася на 1,2 в.п., а частка доходів від підприємницької діяльності та самозайнятості збільшилася на 0,1 в.п.

Пенсії, стипендії та соціальні допомоги (включаючи готівкові та безготівкові пільги та субсидії) становили чверть сукупних ресурсів пересічного домогосподарства, доходи від особистого підсобного господарства та від самозаготівель – 7%. Частка допомог від родичів та інших осіб (грошова допомога та грошова оцінка допомоги продовольчими товарами) склала 6%. Залишилася низькою частка доходів від підприємницької діяльності та самозайнятості – 5%.

*Оплата праці, доходи від підприємницької діяльності та самозайнятості.

**Доходи від продажу сільськогосподарської продукції та вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства та від самозаготівель.

Значні розбіжності мали структури формування сукупних ресурсів міських та сільських домогосподарств.

У структурі сукупних ресурсів міських домогосподарств 61% становили доходи від зайнятості (їх частка порівняно з 2007р. зменшилася на 2 в.п.), 22% – пенсії, стипендії та соціальні допомоги, надані готівкою (збільшилася на 0,3 в.п.), 1,6% – доходи від особистого підсобного господарства (зменшилася на 0,4 в.п.).

У структурі сукупних ресурсів сільських домогосподарств частка доходів від зайнятості майже не змінилася порівняно з 2007р. і складала 36%. Незважаючи на певне скорочення (на 2 в.п.), залишається традиційно вагомим таке джерело ресурсів для цієї групи домогосподарств, як доходи від особистого підсобного господарства, які формували 22% усіх надходжень. Суттєвим джерелом ресурсів продовжували залишатися пенсії, стипендії та соціальні допомоги, надані готівкою, частка яких майже не змінилася і склала 27%.

У домогосподарствах з дітьми 64% ресурсів формували доходи від зайнятості, що на 0,6 в.п. менше, ніж у 2007р., 14% – пенсії, стипендії, соціальні допомоги (готівкові та безготівкові), частка яких порівняно з 2007р. зменшилася на 0,3 в.п. Частка доходів від особистого підсобного господарства та від самозаготівель у цій групі домогосподарств зменшилася на 1,1 в.п. і склала 8% сукупних ресурсів.

У домогосподарствах без дітей 47% ресурсів склали доходи від зайнятості (у 2007р. – 48%), пенсії, стипендії та соціальні допомоги, як і у 2007р. – 34%, доходи від особистого підсобного господарства та від самозаготівель – 7% (8%).

Основним джерелом надходження сукупних ресурсів в однодітних домогосподарствах були доходи від зайнятості (67%), а у домогосподарствах з трьома і більше дітьми частка цих надходжень була в 1,5 раза нижчою. Доходи від особистого підсобного господарства в багатодітних домогосподарствах складали 17%, пенсії, стипендії та соціальні допомоги – четверту частину усіх ресурсів.

У домогосподарствах, у складі яких були молоді сім’ї, 67% ресурсів формували доходи від зайнятості. Доходи від особистого підсобного господарства у цій групі склали 6%, пенсії, стипендії, соціальні допомоги – 12%.

У структурі сукупних ресурсів найменш забезпечених домогосподарств першого дециля частки доходів від особистого підсобного господарства, пенсій, стипендій, соціальних допомог, наданих готівкою, допомоги від родичів та інших осіб (грошова допомога та грошова оцінка допомоги продовольчими товарами) були більшими, ніж у заможних домогосподарствах десятого дециля (додаток 16).

У домогосподарствах із середньодушовими загальними доходами нижче прожиткового мінімуму 23% ресурсів формувалося за рахунок пенсій, стипендій та соціальних допомог, наданих готівкою. Доходи від особистого підсобного господарства та від самозаготівель становили 14% їх ресурсів (додаток 17).

Як і раніше, залишається гострим питання низької адресності окремих видів допомог з точки зору підтримки найбільш вразливих верств населення.

Частка пільг та субсидій на оплату житла, комунальних продуктів та послуг (готівкою та безготівкових) у сукупних ресурсах групи домогосподарств із середньодушовими загальними доходами у місяць нижче прожиткового мінімуму та першої децильної групи розподілу за рівнем середньодушових загальних доходів склала по 0,4% у кожній, останньої децильної групи – 0,3%. Однак, суми цих пільг та субсидій, отриманих у середньому одним домогосподарством з доходами нижче прожиткового мінімуму та серед найменш забезпечених домогосподарств першого дециля, були відповідно в 2,3 та в 2,4 раза нижчі, ніж у групі 10% більш забезпечених домогосподарств.

Додатки: на 13 аркушах.