З метою дослідження самооцінки населенням України рівня своїх доходів та економічних очікувань на майбутнє, Держкомстатом України у січні ц.р. проведене опитування домогосподарств, які приймали участь у вибірковому обстеженні умов їх життя у 2008р.
Підсумки опитування свідчать про позитивні зрушення у структурі оцінок домогосподарств стану свого добробуту порівняно з 2007р. (додаток 1). Зросла частка домогосподарств, які надали високу оцінку своїм річним доходам (грошей вистачало навіть на заощадження) – з 8% до 13% і зменшилася на 1,5 в.п. питома вага респондентів, які оцінили рівень своїх доходів як незадовільний.
Майже дві третини обстежених домогосподарств оцінили рівень своїх доходів як достатній, третина – як дохід, достатній для нормального харчування, але вони обмежували себе у споживанні непродовольчих товарів та послуг. Разом з тим 3% домогосподарств, а серед багатодітних – 5%, не змогли забезпечити навіть достатнє харчування (у 2007р. – відповідно 4% та 14%).
Більш високі оцінки рівня добробуту переважали серед сільських домогосподарств порівняно з міськими. Кожне сьоме сільське домогосподарство оцінило рівень своїх доходів як достатній для того, щоб робити заощадження, що на 1,1 в.п. більше, ніж серед міських. Така ситуація в значній мірі обумовлена дещо нижчими стандартами життя в сільській місцевості та суттєвим впливом особистих підсобних господарств на самозабезпечення сільських домогосподарств. Разом з тим понад 3% сільських домогосподарств (у 2007р. – 5%) вказали, що рівень їх доходів не забезпечував навіть достатнє харчування, що в 1,4 раза вище аналогічного показника серед міських домогосподарств.
Зростання реальних наявних доходів сприяло покращанню споживчих можливостей населення, у тому числі у забезпеченні належного рівня харчування.
З числа домогосподарств, рівень доходу яких не дозволяв забезпечити навіть достатнє харчування, переважна більшість в усіх групах домогосподарств, незалежно від місця проживання, наявності та кількості дітей, повідомили, що все ж таки мали можливість харчуватися гарячими стравами щодня або майже кожного дня.
Зросли можливості домогосподарств щодо покращання раціону харчування дітей. Порівняно з 2007р. скоротилися частки домогосподарств з дітьми, які через нестачу коштів не могли давати дітям фрукти чи соки – в 2,2 раза, ласощі хоча б раз на тиждень – в 1,9 раза, їжу або гроші на харчування в школі – в 1,5 раза.
Разом з тим певні проблеми з харчуванням дітей через нестачу коштів мали від 0,5% до 2% домогосподарств, серед багатодітних 4% не мали змоги давати дітям їжу або гроші на харчування в школі, по 5% – повідомили про неможливість давати дітям фрукти, соки чи ласощі раз на тиждень.
В ході дослідження першочергового спрямування можливих додаткових коштів респондентам було запропоновано визначити три пріоритетні напрямки. При значному збільшенні доходів майже кожне друге домогосподарство спрямувало б додаткові кошти в першу чергу, відповідно, на лікування або відпочинок, два з п’яти – на поліпшення житлових умов, 37–34% – відповідно на придбання одягу та взуття, або придбання побутової техніки, кожне п’яте – на накопичення або на отримання освіти. Порівняно з 2007р. скоротилися частки домогосподарств, які витратили б додаткові кошти на придбання побутової техніки (на 5 в.п.), на накопичення, освіту, придбання автомобіля (відповідно на 0,8–0,6 в.п.). Разом з тим на 3–0,6 в.п. зросли частки респондентів, які спрямували б кошти на лікування, поліпшення житлових умов, придбання одягу та взуття або відпочинок.
Суттєве підвищення цін на продукти харчування обумовило збереження на високому рівні частки респондентів (28%), які повідомили, що спрямували б можливі додаткові кошти на покращання харчування.
Частка домогосподарств, які повідомили, що в першу чергу направили б додаткові кошти на отримання або підвищення рівня освіти, у містах вища, ніж на селі (відповідно 20% проти 16%). Серед домогосподарств з дітьми частка таких респондентів зменшилася на 1,2 в.п. і становила 36%. Незважаючи на те, що підвищення освітнього рівня є потужним фактором зменшення ризику бідності, суттєва частка багатодітних домогосподарств, рівень матеріального добробуту яких більш низький порівняно з іншими групами домогосподарств, вказали в якості першочергових пріоритетів такі напрями використання додаткових грошових коштів, як придбання одягу та взуття – 53%, поліпшення житлових умов – 51%, придбання побутової техніки – 40%, на покращання харчування – 38%. На отримання освіти витратили б додаткові кошти третина багатодітних домогосподарств.
Пріоритетними напрямами спрямування додаткових коштів сільських домогосподарств були витрати на лікування, одяг та взуття, покращання харчування, придбання житла та побутової техніки. Міські ж домогосподарства спрямували б додаткові кошти, в першу чергу, на відпочинок, лікування, покращання житлових умов або придбання одягу та взуття.
Бажання спрямувати додаткові кошти на накопичення більш поширене серед домогосподарств без дітей: цей напрямок був вказаний кожним четвертим респондентом цієї групи, в той час як серед домогосподарств з дітьми – кожним сьомим.
У ході опитування домогосподарствам було запропоновано вказати, яка сума грошей необхідна в середньому кожній особі на місяць, щоб не відчувати себе бідними, що є одним з методологічних підходів до визначення суб’єктивної межі бідності (додаток 2). Як і торік, найбільша частка домогосподарств вказала дохід у розмірі понад 2700 грн. Цю суму зазначили два з кожних п’яти домогосподарств (у 2007р. – кожне четверте домогосподарство). Наступним за ступенем поширення був дохід у розмірі 1900–2300 грн., який, як і раніше, зазначило кожне п’яте домогосподарство.
Сільські домогосподарства, як і раніше, вважали достатнім для того, щоб не відчувати себе бідними, нижчі розміри грошових доходів порівняно з міськими. Третина домогосподарств на селі для задоволення основних потреб визначила достатнім грошовий дохід однієї особи на місяць в розмірі до 1500 грн., а серед міських домогосподарств такі оцінки надала в 1,7 раза менша частка респондентів.
Серед домогосподарств з дітьми найбільш поширеною була оцінка необхідного рівня середньодушового грошового доходу в розмірі понад 2700 грн. Про це повідомили майже половина таких домогосподарств. Наступною за ступенем поширення серед домогосподарств з дітьми була оцінка достатності грошового доходу в розмірі 1900–2300 грн. на місяць (кожний п’ятий респондент). Серед домогосподарств без дітей суму в розмірі понад 2700 грн. зазначили два з кожних п’яти домогосподарств.
Для дослідження критеріїв визначення середнього класу як основи стабільного розвитку суспільства, в ході опитування домогосподарствам було запропоновано визначити розмір середньодушового грошового доходу на місяць, який, за їх думкою, відповідає мінімальній межі майнового становища середнього класу (додаток 3).
Незалежно від типу домогосподарства найбільша частка респондентів (у середньому кожне друге) вказали дохід понад 5000 грн. на місяць. Наступним за ступенем поширення оцінок був дохід у розмірі 4500–5000 грн., який був вказаний кожним п’ятим домогосподарством.
Структура відповідей сільських домогосподарств щодо середньодушових грошових доходів середнього класу зміщена порівняно з міськими домогосподарствами у бік більш низьких оцінок, що значною мірою пояснюється впливом натуральних надходжень на рівень добробуту селян.
Для дослідження питань суб’єктивної бідності та соціальної самоідентифікації домогосподарствам було запропоновано визначити, до якого класу за оцінкою матеріального добробуту вони себе відносять. За результатами опитування 57% респондентів віднесли себе до бідних, що на 2 в.п. нижче, ніж у 2007р., до небідних, але ще не представників середнього класу – 41% (у 2007р. – 39%), до представників середнього класу, як і за даними попереднього опитування – 2%, і вважали себе заможними лише 0,03% респондентів. Така структура відповідей характерна майже для всіх груп респондентів незалежно від місця проживання та наявності дітей. Разом з тим серед багатодітних домогосподарств віднесли себе до бідних майже дві третини домогосподарств (у 2007р. – 69%).
За результатами дослідження думки респондентів щодо найбільших соціальних та особистих цінностей усі групи домогосподарств, як і у 2007р., основним пріоритетом вказали здоров’я (у середньому чотири з кожних п’яти), другим – сім’ю, дітей (три з кожних п’яти), третім – матеріальний добробут (два з кожних п’яти) (додаток 4).
Незалежно від місця проживання, більше половини респондентів, як і раніше, вважали, що відповідальність за їх добробут має нести як держава, так і вони самі, кожен п’ятий – переважно держава, кожний сьомий – повністю держава. Лише 9% домогосподарств покладалися у забезпеченні належного рівня свого добробуту переважно або виключно на себе.
Посилення інфляційних процесів у минулому році вплинуло на погіршення економічних очікувань домогосподарств.
Розподіл домогосподарств за очікуваннями щодо змін їх економічного становища на наступні 12 місяців засвідчив, що більше половини домогосподарств очікують погіршення свого добробуту, майже два з п’яти – не сподіваються на суттєві зміни свого матеріального становища, і тільки 5% – оптимістично дивляться у майбутнє і сподіваються на покращання існуючого становища. Порівняно з підсумками аналогічного опитування у січні 2008р. відмічено скорочення серед усіх груп часток домогосподарств з оптимістичними очікуваннями, серед міських домогосподарств та домогосподарств без дітей (ця група в основному складається з одинаків та осіб у непрацездатному віці) – відповідно в 5 разів, серед домогосподарств з дітьми та сільських домогосподарств – у 4 рази (додаток 5).
У січні 2009р. населення менш оптимістично, порівняно з аналогічним опитуванням у 2008р., дивилося у майбутнє не тільки щодо свого матеріального становища, а й щодо розвитку економіки країни в цілому. Зміни у розподілі домогосподарств за оцінками їх очікувань щодо розвитку економіки на наступні 12 місяців засвідчили суттєве зменшення частки респондентів, які сподівалися на сприятливі умови для розвитку економіки (з 37% у 2007р. до 7% у 2008р.) та значне збільшення частки тих, які оцінили майбутні 12 місяців як несприятливий час для розвитку економіки (відповідно три чверті проти кожного четвертого у попередньому періоді).