Соціально-економічне становище домогосподарств України у 2007 році

(за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств)

З метою дослідження рівня життя різних соціальних груп населення Держкомстатом України у 2007р. проведене обстеження 10,6 тис. домогосподарств¹.

Середньомісячні загальні доходи одного домогосподарства у 2007р. склали 1939 грн. Міське домогосподарство отримувало в середньому за місяць 2022 грн., сільське – 1756 грн. У середньому на одного члена домогосподарства загальні доходи становили 746 грн. на місяць, у міських домогосподарствах – 796 грн., у сільських – 641 грн. Середньомісячні загальні доходи однієї особи перевищили рівень прожиткового мінімуму на 40%. Слід зазначити, що темп росту середньодушових загальних доходів у 2007р. порівняно з попереднім роком суттєво перевищив індекс споживчих цін за цей період: відповідно 125,6% проти 112,8%.

Позитивні економічні процеси, які відбуваються останнім часом в економіці України, призвели до поліпшення добробуту практично усіх груп домогосподарств.

Розподіл населення України за рівнем середньодушових місячних загальних доходів свідчить про зменшення порівняно з 2006р. частки населення у групі із загальними доходами до 540 грн. і збільшення – в усіх інших групах (додаток 1).

Частка населення із середньодушовими загальними доходами у місяць нижче прожиткового мінімуму склала 29% (у 2006р. – 51%). Більш суттєво зменшилася частка такого населення серед сільських жителів (з 64% до 38%) проти міських (з 45% до 25%). Майже 40% осіб, рівень життя яких нижче прожиткового мінімуму, – це працюючі (загалом – майже чверть усіх осіб цієї групи), кожна шоста – непрацюючий пенсіонер (відповідно 22%), майже кожна третя особа – дитина до 18 років (46%). Найбільше скорочення часток осіб із середньодушовими загальними доходами нижче прожиткового мінімуму відбулося серед непрацюючих пенсіонерів (в 2,2 раза) та працюючих осіб (в 1,9 раза). В групі дітей цей показник скоротився в 1,4 раза.

Покращання ситуації на ринку праці, підвищення рівня мінімальної заробітної плати, зростання розмірів пенсій та державних соціальних допомог відповідно вплинули на збільшення середньомісячних загальних доходів населення і дещо сприяли скороченню диференціації населення за рівнем добробуту (додаток 2).

Співвідношення загальних доходів 10% найбільш та найменш забезпеченого населення становило
5,2 раза, серед міського населення – 5,1 раза, сільського – 4,9 раза (у 2006р. у цілому по Україні та серед міського населення – відповідно 7,1 раза, серед сільського – 6,3 раза). Співвідношення мінімального рівня загальних доходів серед 10% найбільш забезпеченого населення до максимального рівня серед 10% найменш забезпеченого населення скоротилося з 3,8 до 3,6 раза, серед міських жителів – відповідно з 3,8 до 3,5 раза, сільських – з 3,7 до 3,5 раза. Найбільш заможні 20% населення отримували 36% усіх загальних доходів (у 2006р. – 40%).

Нерівність розподілу загальних доходів характеризують крива Лоренца (додаток 3) та коефіцієнт концентрації (індекс Джині), який приймає значення від 0 (рівномірний розподіл доходів серед усього населення) до 1 (увесь доход належить одній особі). У зв’язку із реалізацією заходів, які сприяли підвищенню доходів населення, відбулося зменшення нерівності розподілу загальних доходів населення. Індекс Джині по загальних доходах зменшився з 0,302 у 2006р. до 0,252 у 2007р.

Також скоротилася диференціація рівня добробуту населення, розрахована з використанням критерію грошових доходів, наведена у додатку 4. Індекс Джині становив у 2007р. 0,273 проти 0,327 у 2006р., мінімальний рівень грошових доходів серед 10% найбільш забезпеченого населення перевищував максимальний серед 10% найменш забезпеченого у 4,2 раза (у 2006р. – 4,5 раза), а в цілому найбільш забезпечені 10% населення отримали у 6,1 раза більше грошових доходів, ніж 10% найменш забезпечених (у 2006р. – у 8,7 раза).

За розрахунками, здійсненими Інститутом демографії та соціальних досліджень Національної академії наук на основі матеріалів Держкомстату, рівень бідності у 2007р. порівняно з 2006р. знизився на 0,8 в.п. і становив 27%. Межа бідності досягла рівня 526 грн. у середньому на одну особу на місяць і збільшилася порівняно з попереднім роком на 22%. У стані бідності перебувало близько 12,3 млн. осіб (4,7 млн. домогосподарств), що відповідно на 3% та 4% менше, ніж у попередньому році.

Бідними були 38% сільських домогосподарств, 22% – міських, кожне третє домогосподарство з дітьми (у т.ч. кожне четверте домогосподарство з дітьми, де всі дорослі працюють), кожне третє домогосподарство без дітей, у складі якого був хоча б один безробітний, кожне п’яте домогосподарство, яке складається лише з осіб пенсійного віку, кожне сьоме домогосподарство з осіб лише працездатного віку.

Позитивно змінилася ситуація у домогосподарствах з дітьми. У цій групі рівень бідності знизився на 1,4 в.п. Найбільш суттєві позитивні зміни відбулися серед багатодітних домогосподарств, де рівень бідності знизився на 4 в.п. Покращилася ситуація в домогосподарствах з дітьми, де всі дорослі працюють: рівень бідності знизився у цій групі на 1,5 в.п.

Зниження рівнів бідності спостерігалося серед домогосподарств як міської (на 0,9 в.п.), так і сільської місцевості (на 0,5 в.п.).

Натомість, серед домогосподарств без дітей відбулося незначне зростання показників бідності, переважно за рахунок домогосподарств, які складаються з пенсіонерів (рівень бідності в таких домогосподарствах підвищився на 0,4 в.п.). При цьому суттєво зменшився рівень бідності в домогосподарствах із безробітними – на 3 в.п.

Для дослідження питань якості життя населення Держкомстатом за участю фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук у жовтні 2007р. було проведене опитування домогосподарств, які беруть участь в обстеженні умов їх життя, щодо сприйняття населенням ознак бідності та позбавлення доступу (депривації) до окремих товарів та послуг за існуючих у суспільстві стандартів.

Програма дослідження передбачала визначення найбільш розповсюдженого уявлення серед населення щодо ознак бідності та позбавлення, а також аналіз ступеню поширення серед домогосподарств проявів позбавлення в частині можливостей задовольнити не тільки мінімально необхідні фізіологічні потреби, а й потреби, пов’язані з розвитком особистості та забезпеченням належного рівня комфортності існування.

В результаті дослідження був сформований базовий список позбавлень, на основі якого був визначений критерій віднесення домогосподарств до бідних за умовами життя (концентрація в домогосподарстві 4-х та більше ознак позбавлення), тобто до домогосподарств, які не мають доступу до складових життєвого стандарту, що домінує у сучасному українському суспільстві (додаток 5).

Бідність за умовами життя найбільш поширена в багатодітних, сільських домогосподарствах, у домогосподарствах, де немає працюючих, де всі особи у непрацездатному віці та в домогосподарствах, у складі яких є діти, які не мають одного чи обох батьків.

Вагомими факторами запобігання поширенню бідності за умовами життя є наявність у домогосподарстві працюючих осіб або наявність осіб працездатного віку. Серед домогосподарств, де немає працюючих осіб, та домогосподарств, які складаються з осіб непрацездатного віку, рівень бідності за умовами життя відповідно в 1,6 раза вище, ніж у домогосподарствах, де є працюючі особи або які складаються з осіб працездатного віку.

За результатами дослідження понад 40% бідних домогосподарств, визначених за монетарною національною межею, були одночасно бідними за умовами життя. Серед бідних за умовами життя кожне третє домогосподарство було бідним за монетарним критерієм. Слід відмітити, що потерпало від обох форм бідності (монетарної та за умовами життя) кожне десяте домогосподарство України.

Середньомісячні сукупні витрати одного домогосподарства у 2007р. склали 1722 грн., що на 19% більше, ніж у 2006р. Міське домогосподарство витрачало в середньому за місяць 1820 грн., сільське – 1503 грн. У середньому на одного члена домогосподарства сукупні витрати становили 662 грн. на місяць, у міських домогосподарствах – 717 грн., у сільських – 549 грн. (додаток 6).

Серед усіх сукупних витрат 90% становили споживчі витрати домогосподарств (у 2006р. – 91%).

Найбільш вагомою статтею сукупних витрат домогосподарств продовжували залишатися витрати на харчування (включаючи харчування поза домом). Порівняно з 2006р. частка цих витрат зменшилася на 1,7 в.п. і становила 53%.

На купівлю непродовольчих товарів та послуг (без витрат на харчування поза домом) домогосподарства направляли 34% усіх сукупних витрат, що на 1,2 в.п. більше, ніж у попередньому році.

Витрати на алкогольні напої та тютюнові вироби становили відповідно 1,7% та 0,9% сукупних витрат домогосподарств (у 2006р. – 1,6% та 1,0%).

На неспоживчі цілі домогосподарства витрачали десяту частину сукупних витрат, що на 0,5 в.п. більше, ніж у попередньому році.

Структура сукупних витрат домогосподарств України

* Включаючи вартість харчування поза домом.

** Без вартості харчування поза домом.

Частка, яку домогосподарства направляли на харчування, мала переважаючий розмір серед інших напрямів використання ресурсів по всіх типах домогосподарств та по всіх децильних групах. Аналогічна тенденція мала місце в усіх регіонах країни.

Вартість харчування у 2007р. у середньому на одну особу становила 12 грн. на добу проти 10 грн. у 2006р.

Вартість добового раціону в домогосподарствах найменш забезпеченого першого дециля та в групі домогосподарств із середньодушовими загальними доходами нижче прожиткового мінімуму становила відповідно 7 та 8 грн. на одну особу проти 19 грн. серед більш заможних домогосподарств десятого дециля.

Зростання у 2007р. порівняно з 2006р. реальних наявних доходів населення сприяло підвищенню споживчих можливостей населення у забезпеченні належного рівня домашнього харчування. Відбулося покращання структури домашнього харчування: збільшилося споживання фруктів, ягід, горіхів, винограду – в 1,2 раза, м’яса та м’ясопродуктів – на 9%, яєць – на 5% (додаток 7). Залишилося на рівні попереднього року споживання риби і рибопродуктів, олії та інших рослинних жирів і цукру. Скоротилося споживання овочів і баштанних (на 7%), картоплі (на 5%), хліба і хлібних продуктів (на 2%) та молока і молокопродуктів (на 0,9%).

*Включаючи цукор, використаний на кондитерські вироби, та мед.

Калорійність добового раціону харчування однієї особи склала 3482 ккал, вміст білків у спожитих продуктах харчування становив 93 г, жирів – 159 г, вуглеводів – 426 г. Порівняно з 2006р. калорійність домашнього харчування несуттєво зросла (на 0,3%) за рахунок збільшення в спожитих продуктах на 1,9% вмісту жирів. Вміст білків у спожитих продуктах харчування залишився на рівні попереднього року, а вуглеводів – зменшився на 1,6% (додаток 8).

Сільські домогосподарства традиційно направляли на харчування більшу частину сукупних витрат, ніж міські (відповідно 57% проти 52%). При цьому сільські жителі споживали більше: картоплі – в 1,5 раза, хліба і хлібних продуктів – на 31%, цукру – на 10%, молока і молочних продуктів – на 5%, овочів і баштанних – на 3%. Калорійність добового раціону одного сільського жителя була на 10% вища, ніж міського (у 2006р. – на 9%).

При збільшенні числа дітей у домогосподарстві, частка сукупних витрат на харчування, як і раніше, мала тенденцію до зростання при одночасному зменшенні вартості та калорійності добового раціону. Аналогічна тенденція спостерігалася зі зниженням життєвого рівня домогосподарств як по інтервальних групах, так і за їх децильним розподілом за рівнем середньодушових загальних доходів (додатки 9, 10).

Домогосподарства з дітьми до 18 років направляли на харчування меншу частку усіх сукупних витрат, ніж домогосподарства без дітей (52% проти 55%), вартість (9,7 грн.) та калорійність (2923 ккал) спожитих за добу продуктів однією особою також були значно менші – відповідно в 1,4 раза кожна.

У домогосподарствах з дітьми однією особою було спожито більше, ніж у 2006р., фруктів, ягід, горіхів та винограду – на 19%, м’яса і м’ясопродуктів – на 10%, риби і рибопродуктів – на 7%, яєць – на 6%, молока і молокопродуктів – на 1%. Одночасно у цій групі домогосподарств скоротилося на 7–2% споживання овочів і баштанних, картоплі, хліба і хлібних продуктів. Залишилося на рівні попереднього року споживання олії та інших рослинних жирів, а також цукру. Кількість спожитих основних продуктів харчування однією особою в домогосподарствах з дітьми була в 1,6–1,1 раза меншою, ніж у домогосподарствах без дітей.

*Включаючи цукор, використаний на виготовлення кондитерських виробів, та мед.

Споживання майже усіх основних продуктів харчування однією особою в багатодітних домогосподарствах було значно нижчим, ніж в однодітних: фруктів, ягід, горіхів, винограду, м’яса і м’ясопродуктів, риби і рибопродуктів, яєць, олії та інших рослинних жирів, овочів і баштанних – на 31–19%, молока і молочних продуктів – на 14%, цукру – на 11%. Разом з тим, середньодушове споживання картоплі, хліба та хлібопродуктів в домогосподарствах, які виховують трьох і більше дітей, було відповідно на 31% та 4% вище, ніж в однодітних.

Підсумки опитування домогосподарств щодо самооцінки рівня своїх доходів, проведеного у січні 2008р., засвідчили позитивні зрушення в оцінках домогосподарствами своїх можливостей щодо покращання раціону харчування дітей. Порівняно з 2006р. скоротилися частки домогосподарств з дітьми, які через нестачу коштів не могли давати дітям їжу або гроші на харчування в школі (з 1,4% у 2006р. до 0,8% у 2007р.), фрукти чи соки (з 4,1% до 3,6%), ласощі хоча б раз на тиждень (з 2,2% до 2,1%).

Разом з тим, якщо в цілому серед домогосподарств з дітьми певні проблеми з харчуванням дітей через нестачу коштів мали від 1% до 4% домогосподарств, то серед багатодітних 11% повідомили про неможливість давати дітям фрукти чи соки, кожне десяте – не могло давати дітям ласощі раз на тиждень, 5% – не мали змоги давати дітям їжу або гроші на харчування в школі.

За даними опитування домогосподарств щодо сприйняття населенням ознак бідності та позбавлення за існуючих у суспільстві стандартів, проведеного у жовтні 2007р., 9% домогосподарств повідомили, що через недостатність коштів вимушені були відмовляти собі в найнеобхідніших недорогих продуктах харчування, 38% домогосподарств не мали вдосталь коштів для щоденного споживання м’ясних або рибних страв, чверть – для споживання свіжих фруктів або соків.

У домогосподарствах, у складі яких є молоді сім’ї, витрати на харчування склали 51% усіх сукупних витрат, що на 2 в.п. менше, ніж у середньому по всіх домогосподарствах. Вартість добового раціону однієї особи цієї групи домогосподарств (9,7 грн.) та калорійність (2794 ккал) також були нижчі – відповідно в 1,2 раза. Споживання усіх основних продуктів харчування однією особою у таких домогосподарствах було на 23–5% нижче середнього.

Домогосподарства з середньодушовими загальними доходами нижче прожиткового мінімуму витрачали на харчування 63% усіх сукупних витрат. Вартість та калорійність добового раціону однієї особи цієї групи склали відповідно 8,2 грн. та 3009 ккал.

До добового раціону домогосподарств з дітьми, домогосподарств, у складі яких є діти, які не мають одного чи обох батьків, та домогосподарств із середньодушовими загальними доходами нижче прожиткового мінімуму входили продукти, вміст білків та вуглеводів в яких менше норми для працездатних осіб.

Найнижчими серед усіх груп були енергетична цінність та вміст поживних речовин у раціоні харчування домогосподарств першої децильної групи розподілу за рівнем середньодушових загальних доходів. Вміст білків, жирів, вуглеводів та калорійність харчування у спожитих однією особою за добу продуктах харчування у цій групі домогосподарств були вищими порівняно з нормами, встановленими прожитковим мінімумом для непрацездатного населення, але нижчими (за виключенням жирів та калорійності) відповідних норм для працездатного населення (діаграми 1–8).

Продовжувала зберігатися диференціація в споживанні продуктів харчування між домогосподарствами найменш забезпеченого першого дециля, із середньодушовими загальними доходами у місяць нижче прожиткового мінімуму та найбільш заможними домогосподарствами, які складають десятий дециль. Останні спрямовували на харчування, порівняно з домогосподарствами найменш забезпеченого першого дециля і домогосподарствами, середньодушові загальні доходи яких у місяць нижче прожиткового мінімуму, відповідно в 1,6 раза меншу частку усіх сукупних витрат (40%), а вартість (18,8 грн.) спожитих однією особою за добу продуктів була відповідно в 2,5 і 2,3 раза, калорійність (3792 ккал) – в 1,3 раза вищою. В домогосподарствах найменш забезпеченого першого дециля та групи із середньодушовими загальними доходами нижче прожиткового мінімуму однією особою було спожито фруктів, ягід, горіхів, винограду, м’яса та м’ясопродуктів, риби і рибопродуктів, молока і молочних продуктів, овочів і баштанних, цукру, олії та інших рослинних жирів, яєць відповідно в 3,2–1,2 раза та 2,9–1,2 раза менше, ніж серед найбільш заможних, а споживання картоплі – відповідно на 3% та 4% більше (додатки 8, 9, 10, 11, 12).

Значну роль у забезпеченні населення, особливо сільського, продуктами харчування традиційно продовжували відігравати особисті підсобні господарства. В них було вироблено більше половини спожитої в домогосподарствах картоплі, біля третини – овочів і баштанних, чверть – яєць, 14% – молока і молочних продуктів, по 11% – фруктів, ягід, горіхів, винограду та м’яса і м’ясопродуктів. У сільських домогосподарствах було вироблено відповідно від 90% до 36% зазначених продуктів.

В багаточисельних та багатодітних домогосподарствах, у домогосподарствах найменш забезпеченого дециля та в домогосподарствах із середньодушовими загальними доходами у місяць нижче прожиткового мінімуму частка спожитих продуктів харчування, вироблених в особистих підсобних господарствах, була вищою середнього рівня по усіх домогосподарствах.

У 2007р. грошові витрати, як і в попередньому році, становили 89% сукупних витрат домогосподарств. Грошові кошти домогосподарства переважно направляли на задоволення споживчих потреб. Частка споживчих витрат становила 90%, що на 0,4 в.п. більше, ніж у 2006р.

У структурі грошових витрат частка, яку домогосподарства витрачали на купівлю продовольчих товарів та оплату харчування поза домом, становила 53%, у міських – 55%, сільських – 47% (у 2006р. – відповідно 54%, 56% та 48%). Домогосподарства з дітьми в середньому на одну особу на місяць витрачали на такі цілі 260 грн., що в 1,4 раза менше, ніж домогосподарства без дітей. Розміри грошових витрат на купівлю продовольчих товарів та оплату харчування поза домом найменш забезпечених домогосподарств першого дециля та домогосподарств із середньодушовими загальними доходами у місяць нижче прожиткового мінімуму були відповідно в 3,1 та 2,7 раза нижчі, ніж у найбільш забезпечених домогосподарств останнього дециля.

Зростання реальних наявних доходів населення також сприяло зростанню доступності для домогосподарств непродовольчих товарів. У 2007р. обсяги продажу цих товарів у порівнянних цінах зросли на 37%, а обсяг реалізованих населенню послуг зріс на 13%.

На купівлю непродовольчих товарів та послуг (без витрат на харчування поза домом) домогосподарства щомісячно спрямовували 34% сукупних витрат (у 2006р. – 33%). На утримання житла (включаючи поточний ремонт), воду, електроенергію, газ, інші види палива пересічне домогосподарство витрачало кожну дев’яту гривню (у 2006р. – майже кожну десяту), на оновлення гардеробу, як і в попередньому році – 6%, на інші напрями споживання (на придбання предметів домашнього вжитку, побутової техніки та поточне утримання житла, на освіту, охорону здоров’я, відпочинок і культуру, транспорт, зв’язок тощо) – від 1% до 3% сукупних витрат.

Споживчі витрати на такі цілі міських домогосподарств в 1,7 раза перевищували аналогічні витрати в сільських домогосподарствах, зокрема, на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива, транспорт, предмети домашнього вжитку, побутову техніку та поточне утримання житла (включаючи поточний ремонт), одяг і взуття, охорону здоров’я (медикаменти та медичні послуги) – в 1,8–1,2 раза, на відпочинок і культуру, освіту та зв’язок – в 3,0–2,3 раза більше.

Домогосподарства з дітьми витрачали на купівлю непродовольчих товарів та отримання послуг 36% сукупних витрат, що на 3 в.п. більше, ніж в домогосподарствах без дітей. В середньому на придбання предметів домашнього вжитку, побутової техніки та поточне утримання житла, на оплату послуг транспорту, на оплату житла (включаючи поточний ремонт), води, електроенергії, газу та інших видів палива, на охорону здоров’я домогосподарства з дітьми витрачали в 1,8–1,1 раза більше коштів, ніж у домогосподарствах без дітей; на освіту, відпочинок і культуру, на оновлення гардеробу та на оплату послуг зв’язку – в 2,4 –1,6 раза більше.

Домогосподарства, у складі яких були молоді сім’ї, витрачали на оновлення гардеробу, створення побутових умов, на освіту, охорону здоров’я, відпочинок та культуру тощо 37% усіх сукупних витрат, що на 2 в.п. більше, ніж в усіх домогосподарствах. Розмір таких споживчих витрат у цій групі перевищував середній по усіх домогосподарствах в 1,3 раза.

На купівлю непродовольчих товарів та отримання послуг домогосподарства з групи 10% найменш забезпечених направляли 28% усіх сукупних витрат, що відповідно на 2 та 12 в.п. менше, ніж у домогосподарствах із середньодушовими загальними доходами нижче прожиткового мінімуму та в найбільш забезпечених домогосподарствах десятого дециля. Середньомісячні споживчі витрати останніх за основними напрямами використання, не пов’язаними із забезпеченням харчування, були вищі в 7,8–2,5 раза, ніж серед найменш забезпечених домогосподарств першого дециля та в 6,7–2,2 раза – порівняно з домогосподарствами із середньодушовими загальними доходами нижче прожиткового мінімуму.

У зв’язку з необхідністю направляти найбільшу частину витрат на харчування переважна більшість домогосподарств продовжувала обмежувати себе у споживанні непродовольчих товарів та послуг. За результатами опитування у жовтні 2007р. кожне четверте домогосподарство повідомило, що через брак коштів не могло дозволити своєчасно оновити за потребою одяг та взуття для холодної пори року для дорослих раз на три роки, а кожне шосте – раз на п’ять років.

Не відбулося позитивних зрушень в оцінці населенням рівня доступності послуг охорони здоров’я та придбання товарів фармацевтичного ринку. За даними опитування частка домогосподарств, які повідомили про випадки неможливості задовольнити потреби в отриманні медичної допомоги, склала 18% від загальної кількості домогосподарств, що на 5 в.п. більше, ніж у 2006р. Основною причиною недоступності окремих видів медичної допомоги переважна більшість домогосподарств, як і в попередньому опитуванні, вказала занадто високу вартість ліків, медичних товарів, послуг охорони здоров’я.

Серед домогосподарств, у складі яких були особи, які потребували медичної допомоги, але не змогли її отримати, три чверті респондентів повідомили про випадки неможливості придбання необхідних, але занадто дорогих ліків. Така ситуація склалася у кожному восьмому пересічному домогосподарстві.

Залишаються проблеми з доступністю послуг лікарів. В кожному другому домогосподарстві, в якому хто-небудь з членів при потребі не отримав медичну допомогу (у кожному десятому пересічному), хворі не мали можливості відвідати лікаря. У 83% таких випадків опитувані пояснили це високою вартістю послуг, у 9% – відсутністю медичного спеціаліста потрібного профілю (у сільській місцевості – 16%), у 8% – занадто довгою чергою.

Не мали достатньо коштів для сімейного відпочинку не вдома, а також не з родичами в їх житлі щонайменше один тиждень на рік, більше третини домогосподарств. Майже кожне друге домогосподарство фактично не мало змоги здійснювати заощадження для придбання необхідних товарів та отримання послуг.

У структурі сукупних витрат оплата житла, комунальних продуктів та послуг (з урахуванням суми безготівкових пільг та субсидій) становила 9% або 146 грн. на місяць (у 2006р. – 7% або 102 грн.). Міське домогосподарство на такі цілі в середньому щомісяця витрачало 177 грн., сільське – 78 грн.

Розмір отриманих пільг та субсидій (готівкових та безготівкових) на оплату житла, комунальних продуктів та послуг у розрахунку на пересічне домогосподарство становив 15 грн. на місяць, у тому числі серед міських домогосподарств – 17 грн., сільських – 11 грн.

Домогосподарства з дітьми витрачали щомісяця на оплату житла, комунальних продуктів та послуг (з урахуванням суми безготівкових пільг та субсидій) у середньому 164 грн., без дітей – 136 грн. Суми отриманих пересічними домогосподарствами цих груп пільг та субсидій на такі цілі становили відповідно 9 та 19 грн.

Незалежно від рівня добробуту домогосподарства направляли на оплату житла, комунальних продуктів та послуг близько 9% витрат. Разом з тим, розмір цих витрат становив серед домогосподарств першого дециля – 99 грн., серед домогосподарств із доходами нижче прожиткового мінімуму – 112 грн., а серед домогосподарств десятого дециля – 238 грн.; сума отриманих пільг та субсидій (готівкових і безготівкових) на відшкодування таких витрат становила відповідно 5, 8 та 19 грн. у середньому на одне домогосподарство на місяць.

За даними опитування залишилася вагомою частка домогосподарств, житлові умови яких не відповідають належним: житлова площа 42% домогосподарств була нижчою санітарної норми – 13,65 кв.м. на одну особу (у великих містах – кожного другого домогосподарства, у малих містах – 40%, у сільській місцевості – 35%). Майже кожне четверте домогосподарство в цілому по країні (у містах – 23%, на селі – 26%) було незадоволене або дуже незадоволене своїми житловими умовами. Не дуже задоволене своїм житлом кожне третє домогосподарство (на селі – 39%). Порівняно з 2006р. ступінь задоволення міських домогосподарств своїми житловими умовами суттєво не змінився, а серед сільських домогосподарств частка незадоволених та дуже незадоволених своїм житлом зросла на 2 в.п.

За результатами опитування у жовтні 2007р. суттєва частка домогосподарств повідомила про неможливість забезпечити нормальні житлові умови у зв’язку з відсутністю коштів. Чверть домогосподарств з цієї причини не могли здійснити за потребою терміновий ремонт житла, встановити туалет зі зливом всередині житла, кожне п’яте – не мало водогону в житлі та коштів для його встановлення

Свої потреби домогосподарства задовольняли за рахунок ресурсів, які надходили з різних джерел. Середньомісячні сукупні ресурси пересічного домогосподарства склали 2012 грн., міського – 2098 грн., сільського – 1822 грн. і зросли порівняно з 2006р. в цілому по Україні на 25%, у міських поселеннях – на 26%, у сільській місцевості – на 22% (додаток 13). У середньому на одного члена домогосподарства ці показники становили відповідно 774 грн., 826 грн. та 665 грн.

Реалізація протягом 2007р. урядових програм щодо підвищення мінімальної заробітної плати (у січні, квітні, липні та жовтні), а також збільшення розмірів пенсій та окремих видів соціальних допомог сприяли суттєвому підвищенню рівнів основних статей, що формують сукупні ресурси домогосподарств. В умовах зростання реальних доходів населення, коли споживча поведінка домогосподарств залишалася в цілому стабільною, рівень середньомісячних сукупних ресурсів домогосподарств перевищив рівень сукупних витрат на 17% (у 2006р. – на 12%).

Продовжувалися позитивні зміни у структурі формування ресурсів домогосподарств. Частка грошових доходів у структурі сукупних ресурсів домогосподарств збільшилася з 88% у 2006р. до 89% у 2007р. У міських домогосподарствах вона зросла на 1,1 в.п. і становила 92%, у сільських – на 2 в.п. і склала 82%.

Більше половини сукупних ресурсів домогосподарств складали доходи від зайнятості, частка яких порівняно з 2006р. зросла на 3 в.п. за рахунок збільшення з 48% до 51% частки оплати праці.

Пенсії, стипендії та соціальні допомоги (включаючи готівкові та безготівкові пільги та субсидії) становили чверть сукупних ресурсів пересічного домогосподарства, доходи від особистого підсобного господарства та від самозаготівель – 8%. Частка допомог від родичів та інших осіб (грошова допомога та грошова оцінка допомоги продовольчими товарами) склала 6%. Залишилася низькою частка доходів від підприємницької діяльності та самозайнятості – 5%.

*Оплата праці, доходи від підприємницької діяльності та самозайнятості.

**Доходи від продажу сільськогосподарської продукції та вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства та від самозаготівель.

Значні розбіжності мали структури формування сукупних ресурсів міських та сільських домогосподарств.

У структурі сукупних ресурсів міських домогосподарств 63% становили доходи від зайнятості (їх частка порівняно з 2006р. зросла на 3 в.п.), 22% – пенсії, стипендії та соціальні допомоги, надані готівкою, 2% – доходи від особистого підсобного господарства (їх частки зменшилися на 0,9 та 0,6 в.п. відповідно).

У формуванні сукупних ресурсів сільських домогосподарств продовжилися позитивні структурні зрушення: частка доходів від зайнятості (37%) збільшилася на 2 в.п. Незважаючи на певне скорочення (на 1,4 в.п.), залишається традиційно вагомим таке джерело ресурсів для цієї групи домогосподарств, як доходи від особистого підсобного господарства, які формували чверть усіх надходжень. Суттєвим джерелом ресурсів продовжували залишатися пенсії, стипендії та соціальні допомоги, надані готівкою, частка яких майже не змінилася і склала 27%.

У домогосподарствах з дітьми дві третини ресурсів формували доходи від зайнятості, що на 3 в.п. більше, ніж у 2006р., 14% – пенсії, стипендії, соціальні допомоги (готівкові та безготівкові), частка яких порівняно з 2006р. зменшилася на 1 в.п. Частка доходів від особистого підсобного господарства та від самозаготівель у цій групі домогосподарств зменшилася на 1,3 в.п. і склала 9% сукупних ресурсів.

У домогосподарствах без дітей 48% ресурсів склали доходи від зайнятості (у 2006р. – 46%), пенсії, стипендії та соціальні допомоги, як і у 2006р. – 34%, доходи від особистого підсобного господарства та від самозаготівель – 8% (9%).

Основним джерелом надходження сукупних ресурсів в однодітних домогосподарствах були доходи від зайнятості (68%), а у домогосподарствах з трьома і більше дітьми частка цих надходжень була в 1,4 раза нижчою. Доходи від особистого підсобного господарства в багатодітних домогосподарствах складали 18%, пенсії, стипендії та соціальні допомоги – п’яту частину усіх ресурсів.

У домогосподарствах, у складі яких були молоді сім’ї, 69% ресурсів формували доходи від зайнятості. Доходи від особистого підсобного господарства у цій групі склали 7%, пенсії, стипендії, соціальні допомоги – 13%.

У структурі сукупних ресурсів найменш забезпечених домогосподарств першого дециля частки доходів від особистого підсобного господарства, пенсій, стипендій, соціальних допомог, наданих готівкою, допомоги від родичів та інших осіб (грошова допомога та грошова оцінка допомоги продовольчими товарами) були більшими, ніж у заможних домогосподарствах десятого дециля (додаток 14).

У домогосподарствах із середньодушовими загальними доходами нижче прожиткового мінімуму 26% ресурсів формувалося за рахунок пенсій, стипендій та соціальних допомог, наданих готівкою. Доходи від особистого підсобного господарства та від самозаготівель становили 13% їх ресурсів (додаток 15).

Як і раніше, залишається гострим питання низької адресності окремих видів допомог з точки зору підтримки найбільш вразливих верств населення.

Частка пільг та субсидій на оплату житла, комунальних продуктів та послуг (готівкою та безготівкових) у сукупних ресурсах домогосподарств із середньодушовими загальними доходами у місяць нижче прожиткового мінімуму склала 0,5%, першого та останнього децилів – відповідно 0,4% та 0,5%. Однак, суми цих пільг та субсидій, отриманих у середньому одним домогосподарством з доходами нижче прожиткового мінімуму та серед найменш забезпечених домогосподарств першого дециля, були відповідно в 2,5 та в 3,6 раза нижчі, ніж у групі 10% більш забезпечених домогосподарств.

_________________________

[1] Дані вибіркового обстеження були розповсюджені із застосуванням математичних методів на всі домогосподарства України.