Соціально-економічне становище домогосподарств України

Соціально-економічне становище домогосподарств України у 2006 році

(за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств)

З метою дослідження рівня життя різних соціальних груп населення Держкомстатом України у 2006р. проведено обстеження 10,5 тис. домогосподарств¹.

Середньомісячні сукупні витрати одного домогосподарства у 2006р. склали 1443 грн., що на 17% більше, ніж у 2005р. Міське домогосподарство витрачало в середньому за місяць 1519 грн., сільське – 1274 грн. В середньому на одного члена домогосподарства сукупні витрати становили 555 грн. на місяць, в міських домогосподарствах – 598 грн., в сільських – 463 грн. Середньомісячні сукупні витрати однієї особи перевищили рівень прожиткового мінімуму на 18% (у 2005р. – на 11%). Слід відзначити, що темп росту середньодушових сукупних витрат у 2006р. порівняно з попереднім роком перевищив індекс споживчих цін за цей період: відповідно 117,8% проти 109,1%.

Розподіл населення України за рівнем середньодушових місячних сукупних витрат свідчить про зменшення в порівнянні з 2005р. частки населення у групі з низькими сукупними витратами (до 420 грн. у місяць) і збільшення – в усіх інших групах (додаток 1). Частка населення із середньодушовими сукупними витратами у місяць нижче прожиткового мінімуму зменшилася на 4 в.п. і склала 51%. Більш суттєво зменшилася частка такого населення серед міських жителів (з 50% до 45%) проти сільських (з 65% до 64%). Кожні дві особи з п’яти, рівень життя яких нижче прожиткового мінімуму – це працюючі (загалом – 45% усіх осіб цієї групи), кожна п’ята – непрацюючий пенсіонер (відповідно 48%), кожна четверта особа – дитина до
18 років (64%). Серед домогосподарств з дітьми частка домогосподарств, рівень життя яких нижче прожиткового мінімуму, зменшилася на 5 в.п. і склала 60% (проти 43% – в середньому по всіх домогосподарствах).

Зростання доходів населення, яке відбулося за рахунок підвищення рівня мінімальної заробітної плати, зростання розмірів пенсій та окремих видів соціальних допомог, відповідно вплинуло на збільшення середньомісячних сукупних витрат населення, але не сприяло скороченню диференціації населення за рівнем добробуту (додаток 2).

Співвідношення сукупних витрат 10% найбільш та найменш забезпеченого населення, як в цілому по Україні, так і серед міського населення, становило 7,1 раза, сільського – 6,3 раза (у 2005р. – відповідно 6,9, 7,0 та 6,1 раза).

Співвідношення мінімального рівня сукупних витрат серед 10% найбільш забезпеченого населення до максимального рівня серед 10% найменш забезпеченого залишилося на рівні попереднього року і становило 3,8 раза. Найбільш заможні 20% населення робили 40% усіх сукупних витрат (у 2005р. – 39%).

Нерівність розподілу витрат характеризують крива Лоренца (додаток 3) та коефіцієнт концентрації (індекс Джині), який приймає значення від 0 (рівномірний розподіл серед усього населення) до 1 (усі витрати здійснюються однією особою). Незважаючи на реалізацію певних заходів щодо підвищення доходів населення, зменшення нерівності розподілу витрат (доходів) населення не відбулося. Індекс Джині по сукупних витратах збільшився з 0,299 у 2005р. до 0,302 у 2006р.

Диференціація рівня добробуту населення, розрахована з використанням критерію грошових витрат, наведена у додатку 4. Індекс Джині становив у 2006р. 0,327 проти 0,326 у 2005р., мінімальний рівень грошових витрат серед 10% найбільш забезпеченого населення перевищував максимальний серед 10% найменш забезпеченого, як і в 2005р., у 4,5 раза, а в цілому найбільш забезпечені 10% населення витрачали, як і в попередньому році, у 8,7 раза більше грошових коштів, ніж 10% найменш забезпечених.

За розрахунками, здійсненими Інститутом демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України на основі матеріалів Держкомстату України, рівень бідності у 2006р. у порівнянні з 2005р. збільшився на 1 в.п. і становив 28,1%. У стані бідності перебувало кожне третє домогосподарство з дітьми та кожне третє домогосподарство без дітей, у складі якого був хоча б один безробітний, кожне п’яте домогосподарство, яке складається лише з осіб пенсійного віку, кожне сьоме домогосподарство з осіб лише працездатного віку.

Незважаючи на те, що рівень бідності серед домогосподарств з дітьми в цілому зменшився лише на 0,1 в.п., помітно погіршилася ситуація у багатодітних родинах. Рівень бідності у домогосподарствах з трьома і більше дітьми збільшився на 2,4 в.п., з чотирма і більше дітьми – на 15,2 в.п. Також підвищився на 5,6 в.п. рівень бідності у домогосподарствах, які мають дітей у віці до 3 років. Поряд із значним підвищенням рівня бідності серед багатодітних домогосподарств та домогосподарств з дітьми до 3 років спостерігалося зниження рівня бідності серед домогосподарств з дітьми, де всі дорослі працюють, де є працюючі та непрацюючі дорослі, серед однодітних та домогосподарств, які мають двох дітей, відповідно на 0,1–1,3 в.п.

Серед домогосподарств без дітей значне поширення бідності спостерігалося в домогосподарствах, де є хоча б один безробітний, де всі особи пенсійного віку та в домогосподарствах, які складаються з осіб старше 75 років (відповідно на 4,1–6,2 в.п.). Зниження рівня бідності відбулося лише по тих домогосподарствах без дітей, де всі особи працездатного віку (на 0,2 в.п.)

Серед усіх сукупних витрат домогосподарств, як і раніше, 91% становили споживчі витрати.

Найбільш вагомою статтею сукупних витрат домогосподарств продовжували залишатися витрати на харчування (включаючи харчування поза домом). В порівнянні з 2005р. частка цих витрат зменшилася на 3 в.п. і становила 55% (додаток 5).

На купівлю непродовольчих товарів та послуг (без витрат на харчування поза домом) домогосподарства направляли третину усіх сукупних витрат, що на 3 в.п. більше, ніж у попередньому році.

Витрати на алкогольні напої та тютюнові вироби становили відповідно 1,6% та 1,0% сукупних витрат домогосподарств (у 2005р. – 1,7% та 1,2%).

На неспоживчі цілі домогосподарства витрачали десяту частину сукупних витрат, що на 0,6 в.п. більше, ніж у попередньому році.

Структура сукупних витрат домогосподарств України

* Включаючи вартість харчування поза домом.

** Без вартості харчування поза домом.

Частка, яку домогосподарства направляли на харчування, мала переважаючий розмір серед інших напрямів використання ресурсів по всіх типах домогосподарств та по всіх децильних групах. Аналогічна тенденція мала місце в усіх регіонах країни.

Вартість харчування у 2006р. у середньому на одну особу становила 10,0 грн. на добу проти
9,0 грн. у 2005р.

Середньомісячна вартість харчування однієї особи становила 305 грн. і перевищила вартість нормативного набору продуктів харчування²на 13% (у 2005р. – відповідно на 14%).

У першій децильній групі домогосподарств з найменшими середньодушовими сукупними витратами у місяць та в групі з середньодушовими витратами нижче прожиткового мінімуму середня місячна вартість харчування становила відповідно 145 грн. та 208 грн. на одну особу (у 2005р. – відповідно 127 та 187 грн.), що складало 54% та 77% (53% та 78%) вартості нормативного набору продуктів харчування.

В той же час, у більш заможних домогосподарствах десятого дециля середньомісячна вартість харчування однієї особи становила 638 грн. (у 2005р. – 584 грн.), що, як і в попередньому році, у 2,4 раза вище середньомісячної вартості нормативного набору продуктів харчування.

Зростання у 2006р. порівняно з 2005р. реальних наявних доходів населення сприяло підвищенню споживчих можливостей домогосподарств у забезпеченні належного рівня харчування. Відбулося деяке покращання структури харчування: збільшилося споживання м’яса та м’ясопродуктів – на 7%, риби і рибопродуктів – на 6%, овочів і баштанних та молока і молокопродуктів – по 3% кожного. Одночасно скоротилося споживання цукру, олії та інших рослинних жирів, яєць, картоплі, хліба і хлібних продуктів, фруктів, ягід, горіхів, винограду – на 11–3% (додаток 6).

*Включаючи цукор, використаний на кондитерські вироби, та мед.

Калорійність добового раціону харчування однієї особи склала 3471 ккал, вміст білків у спожитих продуктах харчування становив 93 г, жирів – 156 г, вуглеводів – 433 г. В порівнянні з 2005р. калорійність харчування зменшилася на 3% за рахунок зменшення в спожитих продуктах на 6% вмісту вуглеводів. Вміст білків та жирів у спожитих продуктах харчування залишився на рівні попереднього року (додаток 7).

Сільські домогосподарства направляли на харчування більшу частину сукупних витрат, ніж міські (відповідно 59% проти 53%). При цьому сільські жителі споживали більше: картоплі – в 1,6 раза, хліба і хлібних продуктів – на 27%, цукру, молока і молочних продуктів – на 7% кожного. Калорійність добового раціону одного сільського жителя була на 9% вища, ніж міського.

При збільшенні числа дітей в домогосподарстві, частка сукупних витрат на харчування, як і раніше, мала тенденцію до зростання при одночасному зменшенні вартості та калорійності добового раціону. Аналогічна тенденція спостерігалася зі зниженням життєвого рівня домогосподарств як по інтервальних групах, так і за децильним розподілом за рівнем середньодушових сукупних витрат (додатки 7, 8, 9).

Домогосподарства з дітьми до 18 років направляли на харчування дещо меншу частку усіх сукупних витрат, ніж домогосподарства без дітей (54% проти 56%), але вартість (8,3 грн.) та калорійність (2899 ккал) спожитих за добу продуктів однією особою були значно менші – відповідно в
1,5 та в 1,4 раза.

У домогосподарствах з дітьми однією особою було спожито більше, ніж у 2005р., м’яса і м’ясопродуктів – на 8%, молока і молокопродуктів та овочів і баштанних – на 3% кожного. Одночасно у цій групі домогосподарств скоротилося на 10–4% споживання цукру, картоплі, олії та інших рослинних жирів, яєць, фруктів, ягід, горіхів та винограду, хліба і хлібних продуктів. Кількість спожитих основних продуктів харчування однією особою в домогосподарствах з дітьми була в 1,2–1,7 раза меншою, ніж в домогосподарствах без дітей.

* Включаючи цукор, використаний на виготовлення кондитерських виробів, та мед.

Споживання майже усіх основних продуктів харчування однією особою в багатодітних домогосподарствах було значно нижчим, ніж в однодітних: фруктів, ягід, горіхів, винограду, риби і рибопродуктів, м’яса і м’ясопродуктів, цукру, овочів і баштанних, яєць, олії та інших рослинних жирів – на 40–20%, молока і молочних продуктів – на 11%, хліба та хлібопродуктів – на 1,2%. Разом з тим, середньодушове споживання картоплі в домогосподарствах, які виховують 3-х і більше дітей, було на 20% вище, ніж в однодітних.

Підсумки опитування домогосподарств щодо самооцінки рівня своїх доходів, проведеного у січні 2007р., засвідчили незначні зрушення в оцінках домогосподарствами своїх можливостей щодо покращання раціону харчування дітей. У порівнянні з 2005р. скоротилися частки домогосподарств з дітьми, які через нестачу коштів не могли давати дітям ласощі хоча б раз на тиждень на 0,6 в.п. (з 2,8% у 2005р. до 2,2% у 2006р.), їжу або гроші на харчування в школі – на 0,2 в.п. (з 1,6% до 1,4%). Одночасно частка домогосподарств, які не могли давати дітям в достатній кількості фрукти чи соки, практично не змінилася і становила 4%.

Дещо зросли можливості домогосподарств щодо включення до їх раціону харчування м’ясних або рибних продуктів хоча б двічі на тиждень. Частка респондентів, які повідомили, що через низький рівень доходів вони не могли дозволити хоча б двічі на тиждень споживати ці продукти, становила 4% і в порівнянні з 2005р. зменшилася на 0,2 в.п. Серед багатодітних частка таких домогосподарств була в 3,4 раза вищою, ніж серед однодітних (10% проти 3%). Більш суттєво зросла економічна доступність м’ясних та рибних продуктів для міських домогосподарств та домогосподарств без дітей.

У домогосподарствах, у складі яких є молоді сім’ї, витрати на харчування склали 52% усіх сукупних витрат, що на 3 в.п. менше, ніж у середньому по всіх домогосподарствах. Вартість добового раціону однієї особи цієї групи домогосподарств (8,4 грн.) та калорійність (2802 ккал) також були нижчі – відповідно в
1,2 раза. Споживання усіх основних продуктів харчування однією особою у домогосподарствах, у складі яких були молоді сім’ї, було на 26–3% нижче, ніж у середньому по всіх домогосподарствах.

Домогосподарства з середньодушовими сукупними витратами нижче прожиткового мінімуму витрачали на харчування майже дві третини усіх сукупних витрат. Вартість та калорійність добового раціону однієї особи цієї групи склали відповідно 6,8 грн. та 2856 ккал (у 2005р. – 6,2 грн. та 2908 ккал).

До добового раціону домогосподарств з дітьми, домогосподарств, у складі яких є молоді сім’ї, та домогосподарств із середньодушовими сукупними витратами нижче прожиткового мінімуму входили продукти, вміст білків в яких менше норми для працездатних осіб.

Найнижчими серед усіх груп були енергетична цінність та вміст поживних речовин у раціоні харчування домогосподарств першої децильної групи розподілу за рівнем середньодушових сукупних витрат. Вміст білків, жирів, вуглеводів та калорійність харчування у спожитих однією особою за добу продуктах харчування у цій групі домогосподарств були вищими в порівнянні з нормами, встановленими прожитковим мінімумом для непрацездатного населення, але нижчими відповідних норм – для працездатного населення (діаграми 1–8).

Продовжувала зберігатися диференціація в споживанні продуктів харчування між домогосподарствами найменш забезпеченого першого дециля, з середньодушовими сукупними витратами у місяць нижче прожиткового мінімуму та найбільш заможними домогосподарствами, які складають десятий дециль. Останні спрямовували на харчування, порівняно з домогосподарствами найменш забезпеченого першого дециля і домогосподарствами, середньодушові місячні сукупні витрати яких нижче прожиткового мінімуму, відповідно в 1,7 та 1,5 раза меншу частку усіх сукупних витрат (41%), а вартість (21,0 грн.) спожитих однією особою за добу продуктів була вище відповідно в 4,4 і 3,1 раза, калорійність (4835 ккал) – в 2,1 і 1,7 раза. В домогосподарствах найменш забезпеченого першого дециля та групи з витратами нижче прожиткового мінімуму однією особою було спожито фруктів, ягід, горіхів, винограду, м’яса та м’ясопродуктів, риби і рибопродуктів, овочів і баштанних, молока і молочних продуктів, цукру відповідно в 7,6–2,5 раза та 4,0–1,9 раза менше, ніж серед найбільш заможних, олії та інших рослинних жирів, яєць, хліба і хлібних продуктів, картоплі – в 2,0–1,3 раза та в 1,7–1,2 раза менше (додатки 7–11).

Значну роль у забезпеченні населення, особливо сільського, продуктами харчування продовжували, як і в попередні роки, відігравати особисті підсобні господарства. В них було вироблено більше половини спожитої в домогосподарствах картоплі, більше чверті – овочів і баштанних та яєць, шоста частина молока і молочних продуктів, восьма частина – фруктів, ягід, горіхів, винограду та кожний дев’ятий кілограм м’яса і м’ясопродуктів. У сільських домогосподарствах було вироблено відповідно від 94% до 38% зазначених продуктів.

В багаточисельних та багатодітних домогосподарствах, в домогосподарствах найменш забезпеченого дециля та в домогосподарствах з середньодушовими сукупними витратами у місяць нижче прожиткового мінімуму частка спожитих продуктів харчування, вироблених в особистих підсобних господарствах, була вищою середнього рівня по усіх домогосподарствах.

У 2006р. грошові витрати, як і в попередньому році, становили 89% сукупних витрат домогосподарств. Грошові кошти домогосподарства переважно направляли на задоволення споживчих потреб. Частка споживчих витрат становила 90%, що на 0,1 в.п. більше, ніж у 2005р.

В структурі грошових витрат частка, яку домогосподарства витрачали на купівлю продовольчих товарів та оплату харчування поза домом, становила 54%, у міських – 56%, сільських – 48% (у 2005р. – відповідно 57%, 59%, та 51%). Домогосподарства з дітьми в середньому на одну особу на місяць витрачали на ці цілі 218 грн., що в 1,5 раза менше, ніж домогосподарства без дітей. Найменш забезпечені за рівнем сукупних витрат домогосподарства першого дециля витрачали щомісячно на купівлю продовольчих товарів та оплату харчування поза домом 109 грн. на одну особу, домогосподарства з середньодушовими сукупними витратами у місяць нижче прожиткового мінімуму – 166 грн. Розміри цих грошових витрат були відповідно в 5,6 та 3,7 раза нижчі, ніж в найбільш забезпечених домогосподарствах останнього дециля (616 грн. в місяць на одну особу).

Зростання реальних наявних доходів населення також сприяло зростанню доступності для домогосподарств непродовольчих товарів. У 2006р. обсяги продажу цих товарів у порівнянних цінах зросли на 32%.

На купівлю непродовольчих товарів та послуг (без витрат на харчування поза домом) домогосподарства щомісячно спрямовували третину сукупних витрат (у 2005р. – 30%). На утримання житла (включаючи поточний ремонт), воду, електроенергію, газ, інші види палива пересічне домогосподарство витрачало майже кожну десяту гривню (у 2005р. – кожну дванадцяту), на оновлення гардеробу, як і раніше – 6%, на інші напрями споживання (на придбання предметів домашнього вжитку, побутової техніки та поточне утримання житла, на освіту, охорону здоров’я, відпочинок і культуру, транспорт тощо) – від 1% до 4% сукупних витрат.

Споживчі витрати на ці цілі міських домогосподарств в 1,6 раза перевищували аналогічні витрати в сільських домогосподарствах, зокрема, на транспорт, житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива, предмети домашнього вжитку, побутову техніку та поточне утримання житла (включаючи поточний ремонт), охорону здоров’я (медикаменти та медичні послуги), одяг і взуття – в 1,7–1,2 раза, на відпочинок і культуру, освіту та зв’язок – в 2,9–2,2 раза більше.

Домогосподарства з дітьми витрачали на купівлю непродовольчих товарів та отримання послуг 35% сукупних витрат, що на 4 в.п. більше, ніж в домогосподарствах без дітей. В середньому на оплату послуг транспорту, на придбання предметів домашнього вжитку, побутової техніки та поточного утримання житла, на оплату послуг зв’язку, оплату водопостачання, електроенергії, газу та інших видів палива, на утримання житла (включаючи поточний ремонт) домогосподарства з дітьми витрачали в 1,9–1,2 раза більше коштів, ніж в домогосподарствах без дітей, на відпочинок і культуру, освіту, оновлення гардеробу – відповідно в 2,3–2 рази.

Домогосподарства, у складі яких були молоді сім’ї, витрачали на оновлення гардеробу, створення побутових умов, на освіту, охорону здоров’я, відпочинок та культуру тощо 36% усіх сукупних витрат, що на 3 в.п. більше, ніж в усіх домогосподарствах. Розмір таких споживчих витрат у цій групі перевищував середній по усіх домогосподарствах в 1,4 раза.

На купівлю непродовольчих товарів та отримання послуг домогосподарства з групи 10% найменш забезпечених домогосподарств направляли понад чверть усіх сукупних витрат, що відповідно на 3 та 12 в.п. менше, ніж в домогосподарствах із середньодушовими сукупними витратами нижче прожиткового мінімуму та серед 10% найбільш забезпечених домогосподарств. Середньомісячні споживчі витрати останніх за основними напрямами використання, не пов’язаними із забезпеченням харчування, були вищі в 19,2–2,8 раза, ніж серед 10% найменш забезпечених домогосподарств, та в 10,2–2,3 раза – порівняно з домогосподарствами із середньодушовими сукупними витратами нижче прожиткового мінімуму.

У зв’язку з необхідністю направляти найбільшу частину витрат на харчування переважна більшість домогосподарств продовжувала обмежувати себе у споживанні непродовольчих товарів та послуг. Незважаючи на наявність позитивних зрушень в самооцінці домогосподарствами своїх споживчих можливостей, за результатами опитування у січні 2007р., як і за підсумками попереднього опитування, майже кожні два з п’яти домогосподарств повідомили про недостатність рівня своїх доходів для задоволення потреб у недорогих непродовольчих товарах та послугах. Повідомили про наявність випадків, коли через відсутність коштів не змогли при необхідності купити одяг і взуття, 34% домогосподарств, що на 0,8 в.п. менше, ніж у 2005р., не змогли їх відремонтувати – 8% (0,6 в.п.). Серед багатодітних домогосподарств така ситуація відмічена відповідно майже в кожному другому та кожному сьомому домогосподарствах.

Майже кожні три з чотирьох домогосподарств повідомили, що рівень добробуту не дозволяв їм у разі необхідності купити холодильник, дві третини – пральну машину, що відповідно на 4 в.п. та 5 в.п. менше, ніж у 2005р. Майже кожному другому домогосподарству рівень добробуту не дозволяв придбати недорогий телевізор (на 5 в.п. менше порівняно з підсумками попереднього опитування).

Підсумки опитування домогосподарств стосовно наявності у них товарів тривалого користування, проведеного у жовтні 2006р., засвідчили, що у порівнянні з результатами аналогічного опитування 2005р., покращилася забезпеченість домогосподарств окремими товарами тривалого користування, зокрема, холодильниками, пральними машинами, пилососами, кольоровими телевізорами та музичними центрами. Суттєво підвищилася у 2006р. забезпеченість населення мобільними телефонами: майже кожне друге домогосподарство повідомило, що користується мобільним зв’язком, що в 1,6 раза більше, ніж у 2005р. Порівняно з попереднім періодом збільшилися до рівнів 12–14% частки домогосподарств, які мали комп’ютери, програвачі CD-дисків, мікрохвильові печі. Дещо зросли, але все ще залишалися низькими, частки домогосподарств, які мали такі сучасні товари домашнього побуту та культурного призначення, як відеокамери, супутникові антени та кухонні комбайни (3–5%) (додатки 12, 13).

Не відбулося позитивних зрушень в оцінці населенням рівня доступності послуг охорони здоров’я та придбання товарів фармацевтичного ринку. За даними опитування у жовтні 2006р. частка домогосподарств, які повідомили про випадки неможливості задовольнити потреби в отриманні медичної допомоги, збільшилася з 13% до 14%. Основною причиною недоступності окремих видів медичної допомоги переважна більшість домогосподарств, як і в попередньому опитуванні, вказала надто високу вартість ліків, медичних товарів, послуг охорони здоров’я.

Серед домогосподарств, у складі яких були особи, які потребували медичної допомоги, але не змогли її отримати, 76% (у 2005р. – 78%) повідомили про випадки неможливості придбання необхідних, але занадто дорогих ліків.

Залишаються проблеми з доступністю послуг лікарів. Майже в половині домогосподарств, в яких хто-небудь з членів при потребі не отримав медичну допомогу, хворі не мали можливості відвідати лікаря. У чотирьох з п’яти таких випадків опитувані пояснили це високою вартістю послуг, 11% – відсутністю медичного спеціаліста потрібного профілю (у сільській місцевості – 18%), кожний десятий – занадто довгою чергою.

Кожні дев’ять з десяти домогосподарств, які при потребі у придбанні медичного приладдя, відвідування стоматолога, протезуванні, проведенні медичних обстежень та отриманні лікувальних процедур змушені були відмовитися від цих видів медичної допомоги, зазначили причиною відмови високу їх вартість.

Кожне шосте домогосподарство, члени яких потребували, але не отримали медичної допомоги, повідомило про випадки недоступності для хворих членів родини необхідного лікування у стаціонарних лікувальних установах. Дев’ять з десяти таких домогосподарства вказали, що вимушена відмова від належного лікування викликана занадто високою його вартістю.

У структурі сукупних витрат оплата житла, комунальних продуктів та послуг (з урахуванням суми безготівкових пільг та субсидій) становила 7% або 102 грн. на місяць (у 2005р. – 6% або 79 грн.). Міське домогосподарство на такі цілі в середньому щомісяця витрачало 121 грн., сільське – 60 грн.

Розмір отриманих пільг та субсидій (готівкових та безготівкових) на оплату житла, комунальних продуктів та послуг у розрахунку на пересічне домогосподарство становив 9 грн. на місяць, у тому числі серед міських домогосподарств – 10 грн., сільських – 7 грн.

Домогосподарства з дітьми витрачали щомісяця на оплату житла, комунальних продуктів та послуг (з урахуванням суми безготівкових пільг та субсидій) у середньому 115 грн., без дітей – 94 грн. Сума отриманих пересічним домогосподарством цих груп пільг і субсидій (готівкових і безготівкових) на такі цілі становила відповідно 6 грн. та 11 грн.

Найменш забезпечені домогосподарства першого дециля та домогосподарства групи з витратами нижче прожиткового мінімуму направляли на оплату житла, комунальних продуктів та послуг більшу частку своїх сукупних витрат, ніж заможні: відповідно по 9% у кожній групі проти 5% – в домогосподарствах десятого дециля. Разом з тим, розмір отриманих пільг та субсидій (готівкових і безготівкових) на відшкодування таких витрат становив у середньому на одне домогосподарство першого дециля 5 грн., серед домогосподарств групи з витратами нижче прожиткового мінімуму – 8 грн., серед домогосподарств десятого дециля – 11 грн. на місяць.

За даними опитування залишилася вагомою частка домогосподарств, житлові умови яких не відповідають належним: житлова площа двох з п’яти домогосподарств була нижчою санітарної норми – 13,65 кв.м. на одну особу (у великих містах – кожного другого домогосподарства, у малих містах – 40%, у сільській місцевості – 34%). Кожне п’яте домогосподарство в цілому по країні (у містах – 21%, на селі – 24%) було незадоволене або дуже незадоволене своїми житловими умовами. Не дуже задоволені своїм житлом були 35% домогосподарств (третина міських та кожні два з п’яти сільських домогосподарств). У порівнянні з 2005р. ступінь задоволення міських домогосподарств своїми житловими умовами практично не змінився. Серед сільських домогосподарств частка незадоволених та дуже незадоволених своїх житлом зросла на 3 в.п.

Свої потреби домогосподарства задовольняли за рахунок ресурсів, які надходили з різних джерел. Середньомісячні сукупні ресурси пересічного домогосподарства склали 1612 грн., міського – 1664 грн., сільського – 1497 грн., і зросли порівняно з 2005р.в цілому по Україні на 22%, у міських поселеннях – на 23%, у сільській місцевості – на 19% (додаток 14). В середньому на одного члена домогосподарства ці показники становили відповідно 620 грн., 655 грн. та 544 грн.

Реалізація протягом 2006р. урядових програм щодо підвищення мінімальної заробітної плати (у січні, липні та грудні), а також збільшення розмірів пенсій та окремих видів соціальних допомог сприяло суттєвому підвищенню рівнів основних статей, що формують сукупні ресурси домогосподарств. В умовах, коли споживча поведінка домогосподарств залишалася стабільною, рівень середньомісячних сукупних ресурсів домогосподарств перевищив рівень сукупних витрат на 12% (у 2005р. – на 7%).

Продовжувалися позитивні зміни у структурі формування ресурсів домогосподарств. Частка грошових доходів у структурі сукупних ресурсів домогосподарств збільшилася з 86% у 2005р. до 88% у 2006р. У міських домогосподарствах вона зросла на 1,3 в.п. і становила 91%, у сільських – на 0,6 в.п. і склала 80%.

*Оплата праці, доходи від підприємницької діяльності та самозайнятості.

**Доходи від продажу сільськогосподарської продукції та вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства та від самозаготівель.

Більше половини сукупних ресурсів домогосподарств складали доходи від зайнятості, частка яких у порівнянні з 2005р зросла на 2 в.п. за рахунок збільшення частки оплати праці (до 48%). Частка доходів від підприємницької діяльності та самозайнятості залишилася низькою – 5%.

Пенсії, стипендії та соціальні допомоги (включаючи готівкові та безготівкові пільги та субсидії) становили чверть сукупних ресурсів пересічного домогосподарства, доходи від особистого підсобного домогосподарства та від самозаготівель – одинадцяту частину. Частка допомог від родичів та інших осіб (грошова допомога та грошова оцінка допомоги продовольчими товарами) склала 6%.

Значні розбіжності мали структури формування сукупних ресурсів міських та сільських домогосподарств.

Три п’ятих сукупних ресурсів міських домогосподарств становили доходи від зайнятості (їх частка в порівнянні з 2005р. зросла на 1,1 в.п.), 23% – пенсії, стипендії та соціальні допомоги, надані готівкою (збільшилися на 0,1 в.п.), 3% – доходи від особистого підсобного господарства (зменшилися на 0,5 в.п.).

У формуванні сукупних ресурсів сільських домогосподарств продовжилися позитивні структурні зрушення: частка доходів від зайнятості (35%) перевищила значення традиційно найбільш вагомого джерела ресурсів для цієї групи домогосподарств – доходів від особистого підсобного господарства (26%). Суттєвим джерелом надходжень продовжували залишатися пенсії, стипендії та соціальні допомоги, надані готівкою, частка яких зменшилася на 1 в.п. і склала 27%.

У домогосподарствах з дітьми три п’ятих ресурсів формували, як і в 2005р., доходи від зайнятості, сьому частину – пенсії, стипендії, соціальні допомоги, частка яких зросла порівняно з 2005р. на 0,4 в.п. Частка доходів від особистого підсобного господарства та від самозаготівель зменшилася на 1,3 в.п. і склала десяту частину сукупних ресурсів.

У домогосподарствах без дітей 46% ресурсів склали доходи від зайнятості (у 2005р. – 43%), пенсії, стипендії та соціальні допомоги, як і у 2005р. – 34%, одинадцяту частину – доходи від особистого підсобного господарства (10%).

У домогосподарствах з однією дитиною основним джерелом надходження сукупних ресурсів були доходи від зайнятості (64%), а у домогосподарствах з трьома і більше дітьми частка цих надходжень була в 1,4 раза нижчою. Доходи від особистого підсобного господарства в багатодітних домогосподарствах складали 17%, пенсії, стипендії та соціальні допомоги – 23%.

У домогосподарствах, у складі яких були молоді сім’ї, більше трьох п’ятих ресурсів формували доходи від зайнятості. Доходи від особистого підсобного господарства у цій групі склали 9%, пенсії, стипендії, соціальні допомоги – 14%.

У структурі сукупних ресурсів 10-ти відсотків найменш забезпечених домогосподарств частки пенсій, стипендій, соціальних допомог, наданих готівкою, вартості спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства, були більші, ніж в структурі 10-ти відсотків найбільш забезпечених домогосподарств (додаток 15).

У домогосподарствах із середньодушовими сукупними витратами нижче прожиткового мінімуму більше чверті ресурсів формувалося за рахунок пенсій, стипендій та соціальних допомог, наданих готівкою. Восьму частину їх ресурсів становили доходи від особистого підсобного господарства (додаток 16).

Як і раніше, залишається гострим питання низької адресності окремих видів допомог з точки зору підтримки найбільш вразливих верств населення.

Частка пільг та субсидій на оплату житла, комунальних продуктів та послуг (готівкою та безготівкових) у сукупних ресурсах домогосподарств із середньодушовими сукупними витратами у місяць нижче прожиткового мінімуму склала 0,5%, першого та останнього децилів – відповідно 0,3% та 0,4%. Однак, суми цих пільг та субсидій, отриманих в середньому одним домогосподарством з витратами нижче прожиткового мінімуму та серед найменш забезпечених домогосподарств першого дециля, були відповідно в 1,4 та в 2,2 раза нижче, ніж в групі заможного населення.

Пільги на оплату санаторно-курортних путівок, купівлю ліків, лікування, зубопротезування, послуг транспорту та зв’язку становили у сукупних ресурсах домогосподарств із середньодушовими сукупними витратами у місяць нижче прожиткового мінімуму 0,4%, першого дециля – відповідно 0,2%, а серед найбільш заможних домогосподарств останнього дециля – 0,8%. Вартість цих пільг, одержаних одним заможним домогосподарством, перевищувала відповідні показники серед домогосподарств із середньодушовими сукупними витратами у місяць нижче прожиткового мінімуму та серед найменш забезпечених домогосподарств першого дециля відповідно в 3,9 та 9,4 раза та склала відповідно 21 грн., 5 грн. та 2 грн. (додатки 15, 16).

_____________________

1 Дані вибіркового обстеження були розповсюджені із застосуванням математичних методів на всі домогосподарства України.

² За розрахунками Міністерства праці та соціальної політики України вартість нормативного набору продуктів харчування у складі затвердженого прожиткового мінімуму у ІV кварталі 2006р. (472,0 грн.) становила
270,0 грн. на одну особу на місяць, у 2005р. (423,0 грн.) – 240,26 грн.