Самооцінка населенням стану здоров’я та рівня доступності окремих видів медичної допомоги

З метою дослідження доступності для населення послуг охорони здоров’я, ліків та медичних товарів, а також отримання інформації щодо самооцінки здоров’я та рівня захворюваності населення, Держкомстатом України у жовтні 2006р. проведене опитування осіб, які входять до складу 10,5 тис. домогосподарств, що приймали участь у вибірковому обстеженні умов їх життя. Результати обстеження доповнюють систему показників охорони здоров’я, які регулярно досліджуються органами статистики.

Підсумки опитування, розповсюджені на всі домогосподарства України, свідчать, що 41% населення (проти 40% – у 2005р.) оцінювало стан свого здоров’я як “добрий” (додаток 1). Найвища частка таких осіб (73%–60%) була серед дітей до 14 років (за оцінкою батьків), підлітків, чоловіків та жінок у віці 18–29 років. Добрий стан свого здоров’я серед населення у працездатному віці відмітили майже кожен другий чоловік та двоє з п’яти жінок.

У середньому кожна друга особа серед дорослих вважала стан свого здоров’я “задовільним”. Такий стан здоров’я мала кожна третя дитина у віці до 14 років та підліток у віці до 18 років.

Оцінили стан свого здоров’я як “поганий” 13% населення (у 2005р. – 12%). Найбільша частка населення, яке погано себе почувало, спостерігалася серед осіб у непрацездатному віці – так оцінили стан свого здоров’я 34% чоловіків та 38% жінок (проти 32% та 36% – у 2005р.).

Самооцінка стану здоров’я міським та сільським населенням

Порівняння самооцінки здоров’я серед міського та сільського населення свідчить, що серед останніх в усіх статево-вікових групах частка осіб, які почували себе добре, вища. Це пов’язано зі значно меншим негативним впливом несприятливих екологічних, техногенних факторів та психоемоційних перевантажень, притаманних способу життя мешканців сучасних міст, особливо мегаполісів. Найбільша частка населення, яке оцінило стан свого здоров’я як “добрий”, відмічена в Івано-Франківській, у Львівській областях, в Автономній Республіці Крим, Хмельницькій, Закарпатській, Волинській та Рівненській областях (63%–48%), найнижча – у Запорізькій, Луганській, Чернігівській областях, у м.Севастополі, Херсонській, Донецькій, Черкаській областях, у м.Києві та у Сумській області (36%–26%). Для регіонів останньої групи характерні високий рівень урбанізації та розвитку промисловості, а також – вища порівняно з середньою по країні частка осіб похилого віку у структурі населення. Крім того, слід зазначити, що рівень бідності за останні декілька років у цих регіонах (за виключенням Донецької області та м.Києва) був вище середнього рівня по країні.

Кожні сім з десяти осіб повідомили, що у 2006р. хворіли (додаток 1). Найнижча частка таких осіб склалася, як і у 2005р., серед чоловіків у віці 18–29 років (відповідно 49% і 46%). Найвищий рівень захворюваності зберігався серед дітей у віці 3–6 років (відповідно по 80%) та серед жінок і чоловіків непрацездатного віку – відповідно 89% та 82%, що на 1,7 та 1,3 в.п. більше, ніж у 2005р. В усіх статево-вікових групах захворюваність міського населення була значно вищою, ніж сільського.

Більшість осіб, які перенесли захворювання, відмітили їх негативні довготермінові наслідки: майже кожна п’ята особа відмітила їх вплив на повсякденну працездатність (у 2005р. – кожна шоста), близько третини, як іу 2005р. – на життєву активність, тобто можливість займатися фізичною працею, відвідувати культурні заклади, вести активний спосіб життя. За даними опитування негативний вплив перенесених захворювань на повсякденну працездатність більш поширений серед сільського населення порівняно з міським.

Із загальної кількості опитаних осіб 36% (у 2005р. – 34%) мали хронічні захворювання або проблеми зі здоров’ям (додаток 2). Найбільш поширеними були гіпертонія, серцеві захворювання, про наявність однієї з цих хвороб повідомила відповідно кожна третя особа, яка має хронічні захворювання. Кожна сьома особа серед тих, які мають проблеми зі здоров’ям, хворіє на артроз або артрит (у т.ч. ревматоїдний), кожна одинадцята – має захворювання з груп хронічного бронхіту, емфіземи легенів, кожна дванадцята – має виразку шлунку або 12-палої кишки. Серед мешканців міст, які мають хронічні захворювання або проблеми зі здоров’ям, більш поширені, порівняно з сільським населенням, бронхо-легеневі та серцеві захворювання, алергія (за виключенням алергічної астми), хвороби органів травлення, катаракта, інсульт, діабет та гіпертонія.

Найвища частка хронічних хворих або осіб, які мають проблеми зі здоров’ям, відмічена серед жінок у віці 30–54 років (37%), чоловіків у віці 30–59 років (31%) та жінок і чоловіків непрацездатного віку – відповідно 76% та 65%, частки яких у порівнянні з 2005р. збільшилися відповідно на 0,8–2,6 в.п. Такі хронічні захворювання як гіпертонія, серцеві захворювання, артроз, артрит (у т.ч. ревматоїдний), діабет, катаракта більш притаманні особам старших статево-вікових груп. Серед дітей та підлітків у віці до 18 років, які мають хронічні захворювання, кожний п’ятий хворий на хронічний бронхіт, кожний сьомий – на алергію (за виключенням алергічної астми), кожний одинадцятий має серцеві захворювання. Серед чоловіків у віці 30–59 років, які повідомили, що мають хронічні захворювання або проблеми зі здоров’ям, кожний п’ятий страждає на гіпертонію або має серцеві захворювання, кожний шостий має виразку шлунку або 12-палої кишки. Серед жінок у віці 30–54 років майже кожна третя потерпає від гіпертонії, кожна п’ята має серцеві захворювання.

За даними опитування частка домогосподарств, в яких хто-небудь потребував медичної допомоги, збільшилася у порівнянні з 2005р. на 1,1 в.п. і становила 95%. Повідомили, що протягом року зверталися за медичною допомогою майже чотири з п’яти опитаних осіб. Серед цих осіб 95% повідомили, що зверталися до поліклініки (крім стоматолога), 12% – до стоматолога у державній медичній установі, по 4% – до приватного стоматолога та швидкої медичної допомоги. Відвідали сімейного лікаря у поліклініці 3% осіб, платну медичну установу або лікаря з приватною практикою (крім стоматолога) відповідно лише 2% осіб, які зверталися за медичною допомогою. Звернулися за допомогою до народного цілителя, гомеопата, знахаря, екстрасенса і т.ін. – 0,9% таких осіб (додаток 3).

Із загальної кількості осіб, які повідомили, що зверталися до лікаря протягом останніх 12 місяців, троє з п’яти пояснили це хворобою або проблемою зі здоров’ям, кожна третя – необхідністю проходження профілак-тичного огляду, по 2% – нещасним випадком, травмою або необхідністю отримання документу, сертифікату, листа-довідки та іншими адміністративними причинами, 1% – необхідністю поновити рецепти.

Розподіл міського та сільського населення залежно від причини останнього візиту до лікаря

Порівняно з 2005р. серед міського та сільського населення зменшилася частка осіб, які зверталися до лікаря через хворобу або проблеми зі здоров’ям, а також у зв’язку з необхідністю поновлення рецептів. Умови конкуренції, притаманні ринковим відносинам у суспільстві, зокрема, на ринку праці, а також висока вартість медичних товарів та послуг, змушують населення приділяти більше уваги збереженню свого здоров’я шляхом проходження профілактичних оглядів. У порівнянні з 2005р. частка осіб, які зверталися до лікаря з метою проходження профілактичного огляду, збільшилася у міських поселеннях на 1,1 в.п., у сільських – на 2 в.п.

За даними опитування у жовтні 2006р. частка домогосподарств, які повідомили про випадки неможливості задовольнити потреби в отриманні медичної допомоги, збільшилася з 13% до 14% (додаток 4). Основною причиною недоступності окремих видів медичної допомоги переважна більшість домогосподарств, як і в попередньому опитуванні, вказала занадто високу вартість ліків, медичних товарів, послуг охорони здоров’я. Серед найменш забезпечених за рівнем середньодушових сукупних витрат домогосподарств першої квінтильної групи кожне шосте (у 2005р. – кожне сьоме), яке мало потребу в ліках, медичних товарах та послугах, не змогло їх отримати.

Серед домогосподарств, у складі яких були особи, які потребували медичної допомоги, але не змогли її отримати, 76% (у 2005р. – 78%) повідомили про випадки неможливості придбання необхідних, але занадто дорогих ліків.

Залишаються проблеми з доступністю послуг лікарів. Майже в половині домогосподарств, в яких хто-небудь з членів при потребі не отримав медичну допомогу, хворі не мали можливості відвідати лікаря. У чотирьох з п’яти таких випадків опитувані пояснили це високою вартістю послуг, 11% – відсутністю медичного спеціаліста потрібного профілю (у сільській місцевості – 18%), кожний десятий – занадто довгою чергою.

Кожні дев’ять з десяти домогосподарств, які при потребі у придбанні медичного приладдя, відвідуванні стоматолога, протезуванні, проведенні медичних обстежень та отриманні лікувальних процедур змушені були відмовитися від цих видів медичної допомоги, зазначили причиною відмови високу їх вартість.

Кожне шосте домогосподарство, члени яких потребували, але не отримали медичної допомоги, повідомило про випадки недоступності для хворих членів родини необхідного лікування у стаціонарних лікувальних установах. Дев’ять з десяти таких домогосподарств вказали, що вимушена відмова від належного лікування викликана занадто високою його вартістю. Одночасно, серед осіб, які перебували на стаціонарному лікуванні, 90%(у 2005р. – 89%) брали з собою до лікарні медикаменти, 79% (77%) – їжу, 61% (як і в попередньому опитуванні) – постільну білизну. Частка осіб, які не брали нічого з перерахованого, залишилася на рівні 2005р. – 6%.

За даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств у січні–вересні 2006р. основну частину ліків та медичного приладдя населення купувало в аптечних закладах, а медичні послуги надавалися громадянам переважно лікувальними установами. Разом з тим, кожна чотирнадцята гривня (у січні–вересні 2005р. – кожна десята) з коштів, витрачених населенням на оплату послуг охорони здоров’я, була направлена на оплату послуг, отриманих у неформальному секторі економіки (на хабарі, грошову винагороду громадянам, які займаються наданням медичної допомоги без відповідного юридичного оформлення цієї діяльності тощо).

За оцінкою опитаних на стан здоров’я населення негативний вплив продовжують чинити наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС (додаток 5). Серед опитаних 55% осіб (у 2005р. – 54%) повідомили, що, за їх думкою, на стан їх здоров’я частково або серйозно вплинули наслідки цієї катастрофи. Частка таких осіб вища, порівняно з іншими регіонами, у м.Києві, Закарпатській, Волинській, Чернігівській, Черкаській, Вінницькій, Київській, Житомирській, Кіровоградській, Рівненській, Тернопільській, Сумській, Харківській та Херсонській областях (93%–62%).

Оцінили як “частковий” вплив на здоров’я наслідків аварії половина населення, серед якого 4% повідомили, що отримують виплати, встановлені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Серйозний вплив наслідків відмітили, як і у 2005р., 3% опитаних осіб, серед яких 16% (у 2005р. – 19%) повідомили, що отримують відповідні виплати. Відсутність будь-якого впливу на стан здоров’я відмітили 45% (у 2005р. – 46%) громадян, серед яких 0,3% (0,2%) отримують Чорнобильські виплати.

Здоров’я конкретної людини в значній мірі залежить від способу її життя, наявності шкідливих звичок, зокрема – тютюнокуріння.

За даними опитування шкідливу звичку курити, як і у 2005р., має чверть населення у віці 12 років і старшому (додаток 6). Кожен третій громадянин з тих, які мають цю звичку, курить понад 20 років.

Порівняно з 2005р. зменшилася частка осіб, які курять менше 11 років, та зросла частка осіб з більш тривалим стажем куріння.

Розподіл населення, яке повідомило, що курить, за тривалістю куріння

Серед дорослих чоловіків курять, як і у 2005р., майже кожні три з п’яти осіб у віці 18–59 років, кожна третя особа непрацездатного віку. Слід відмітити, що у порівнянні з 2005р. серед дорослих чоловіків устатево-віковій групі 18–29 років частка таких, які курять, зменшилася на 3 в.п., в інших групах – зросла на 0,2–2,3 в.п. Серед жінок тютюнокуріння найбільш поширене в активному дітородному віці: як і у 2005р., повідомила, що курить, кожна дев’ята жінка у віці 18–29 років. Викликає також занепокоєння куріння дітей та підлітків: за даними опитування курять 0,2% хлопців 12–13 років та 5% хлопців і 1% дівчат у віці 14–15 років, серед підлітків у віці 16–17 років курять 16% хлопців та 3% дівчат.

Розподіл населення, яке повідомило, що курить, за кількістю викурених сигарет за добу

Майже кожні двоє з п’яти осіб, які курять, у середньому викурюють за добу від 16 до 20 сигарет, майже третина – від 6 до 10 сигарет.

Програмою опитування було передбачене вивчення питання щодо народжуваності дітей жінками у віці 15 років і старшому (додаток 7). Підсумки дослідження свідчать, що чотири з п’яти жінок такого віку за своє життя народжували дітей. Найчастіше першу дитину жінки народжували у віці 20–24 роки (майже кожні три з п’яти матерів). У віці 15–19 років первістка народила майже кожна п’ята жінка; у віці 25–29 років – кожна шоста; у віці 30 років і старшому народили вперше 6% жінок, які народжували дітей.

Половина жінок повідомили, що народили двох дітей, 36% – одну дитину, і лише 14% – народили трьох і більше дітей. При цьому частка матерів, які народили трьох і більше дітей, вища серед сільських жінок, ніж серед міських. У сільській місцевості народили трьох дітей 16% жінок проти 7% – у містах, чотирьох – відповідно 4% і 1%, п’ять і більше – 3% і 1%.

Слід відмітити, що серед жінок, які народжували дітей, збільшилася частка таких, які народили двох і більше дітей, і зменшилася частка матерів, які народили лише одну дитину.

За даними опитування частка жінок, які народжували дітей, зросла порівняно з попереднім опитуванням на 0,2 в.п., в основному за рахунок сільських жінок, серед яких цей показник зріс на 0,9 в.п.

За даними демографічної статистики народжуваність в Україні зросла з 9,0 народжених на 1000 жителів у 2005р. до 9,8 – у 2006р. Це найвищий рівень народжуваності за останні 12 років. Така ситуація пояснюється як вступом у найбільш активний репродуктивний вік (20–24 роки) жінок 1982–1986 рр. народження (в ці роки спостерігалася найбільша, починаючи з 1963 року, кількість народжених дівчаток), так і можливим впливом, особливо у сільській місцевості, збільшеного з квітня 2005р. розміру виплат одноразової допомоги при народженні дитини.

Майже в усіх регіонах країни переважала частка жінок, які повідомили, що народили двох дітей. Найбільша частка жінок, які народили одну дитину – у м.Києві, Харківській області, м.Севастополі, в Автономній Республіці Крим, у Луганській, Донецькій, Одеській та Чернігівській областях (48%–40%), трьох і більше дітей – у Закарпатській, Волинській, Івано-Франківській, Житомирській, Херсонській, Кіровоградській та Львівській областях (23%–19%).