Самооцінка населенням стану здоров’я та рівня доступності окремих видів медичної допомоги

З метою дослідження доступності для населення послуг охорони здоров’я, ліків та медичних товарів, а також отримання інформації щодо самооцінки здоров’я та рівня захворюваності населення, Держкомстатом України у жовтні 2005р. проведене опитування осіб, які входять до складу 10,4 тис. домогосподарств, що приймали участь у вибірковому обстеженні умов їх життя. Результати обстеження доповнюють систему показників охорони здоров’я, які регулярно досліджуються органами статистики.

Підсумки опитування, розповсюджені на всі домогосподарства України, свідчать про збереження тенденцій щодо позитивних зрушень в оцінці населенням стану свого здоров’я. У 2005р. 40% населення (проти 38% – у 2004р.) оцінювало його як “добрий” (додаток 1). Найвища частка таких осіб (69%–59%) була серед підлітків, дітей до 14 років (за оцінкою батьків), чоловіків та жінок у віці 18-29 років. Добрий стан свого здоров’я серед населення у працездатному віці відмітили майже кожен другий чоловік та двоє з п’яти жінок.

В середньому кожна друга особа серед дорослих вважала стан свого здоров’я “задовільним”. За оцінкою батьків такий стан здоров’я мала кожна третя дитина та підліток у віці до 18 років.

Оцінила стан здоров’я як “поганий” кожна восьма (у 2004р. – кожна сьома) особа. Серед населення у непрацездатному віці скоротилася частка осіб, які погано себе почували. Так оцінили стан свого здоров’я 32% чоловіків та 36% жінок (проти 35% та 38% – у 2004р.).

Самооцінка стану здоров’я міським та сільським населенням

Порівняння самооцінки здоров’я серед міського та сільського населення свідчить, що серед останніх в усіх статево-вікових групах частка осіб, які почували себе добре, вища. Це пов’язано зі значно меншим негативним впливом несприятливих екологічних, техногенних факторів та психоемоційних перевантажень, притаманних способу життя мешканців сучасних міст, особливо мегаполісів.

Найбільша частка населення, яке оцінило стан свого здоров’я як “добрий”, відмічена в Автономній Республіці Крим, Чернівецькій, Рівненській, Закарпатській, Волинській, Тернопільській, Львівській та Івано-Франківській областях (47%–68%), найнижча – у Черкаській області, м.Севастополі, у Донецькій області, м.Києві, у Вінницькій, Запорізькій, Кіровоградській, Харківській та Чернігівській областях (22%–35%). Слід зазначити, що для регіонів останньої групи характерні високий рівень урбанізації та розвитку промисловості, а також – вища порівняно з середньою по країні частка осіб похилого віку у структурі населення.

Кожні дві з трьох осіб повідомили, що у 2005р. хворіли (додаток 1). Найнижча частка таких осіб, склалася, як і в 2004р., серед чоловіків у віці 18-29 років (відповідно по 46%). Найвищий рівень захворюваності – серед дітей у віці 3-6 років (80% у 2005р. проти 71% у 2004р.) та серед жінок і чоловіків непрацездатного віку – відповідно 88% та 81%, що на 3 та 2 в.п. більше, ніж у 2004р. В усіх статево-вікових групах захворюваність міського населення значно вища, ніж сільського.

Більшість осіб, які перенесли захворювання, відмітили їх негативні довготермінові наслідки: кожна шоста особа відмітила їх вплив на повсякденну працездатність (у 2004р. – кожна п’ята), близько третини, як і в 2004р. – на життєву активність, тобто можливість займатися фізичною працею, відвідувати культурні заклади, вести активний спосіб життя. За даними опитування негативний вплив перенесених захворювань на повсякденну працездатність більш поширений серед сільського населення порівняно з міським.

Із загальної кількості опитаних кожна третя особа мала, як і в 2004р., хронічні захворювання або проблеми зі здоров’ям (додаток 2). Найбільш поширеними були гіпертонія, серцеві захворювання, про наявність однієї з цих хвороб повідомила відповідно кожна третя особа, яка має хронічні захворювання. Кожна сьома особа серед тих, які мають проблеми зі здоров’ям, хворіє на артроз або артрит (в т.ч. ревматоїдний), кожна десята – має виразку шлунку або 12-палої кишки, кожна одинадцята – захворювання з груп хронічного бронхіту, емфіземи легенів. Серед мешканців міст, які мають хронічні захворювання або проблеми зі здоров’ям, більш поширені, порівняно з сільським населенням, алергія, хвороби органів травлення, бронхо-легеневі та серцеві захворювання, гіпертонія, діабет, інсульт, катаракта, злоякісні пухлини (включаючи лейкемію і лімфому).

Найвища частка хронічних хворих або осіб, які мають проблеми зі здоров’ям, відмічена серед жінок у віці 30-54 років (36%), чоловіків у віці 30-59 років (29%) та жінок і чоловіків непрацездатного віку – відповідно 73% та 65%. Такі хронічні захворювання як гіпертонія, серцеві захворювання, артроз, артрит (в т.ч. ревматоїдний), діабет, катаракта більш притаманні особам старших статево-вікових груп. Серед дітей та підлітків у віці до 18 років, які мають хронічні захворювання, кожний четвертий хворіє на хронічний бронхіт, кожний десятий – на алергію (за виключенням алергічної астми), кожний дев’ятий має серцеві захворювання. Серед чоловіків у віці 30-59 років, які повідомили, що мають хронічні захворювання або проблеми зі здоров’ям, кожний п’ятий має виразку шлунку чи 12-палої кишки або страждає на гіпертонію, а кожний шостий має серцеві захворювання. Серед жінок у віці 30-54 років з хронічними захворюваннями майже кожна третя потерпає від гіпертонії, а кожна п’ята має серцеві захворювання.

За даними опитування частка домогосподарств, в яких хто-небудь потребував медичної допомоги, збільшилася у порівнянні з 2004р. на 2 в.п. і становила 94%. Повідомили, що протягом року зверталися за медичною допомогою три чверті опитаних осіб. Серед цих осіб 95% повідомили, що зверталися до поліклініки (крім стоматолога), 10% – до стоматолога у державній медичній установі, 4% – до приватного стоматолога, 3% – до швидкої медичної допомоги. Відвідали сімейного лікаря у поліклініці, платну медичну установу або лікаря з приватною практикою (крім стоматолога) відповідно лише по 2% осіб, які зверталися за медичною допомогою. Звернулися за допомогою до народного цілителя, гомеопата, знахаря, екстрасенса і т.ін. – 0,9% таких осіб (додаток 3).

Із загальної кількості осіб, які повідомили, що зверталися до лікаря протягом останніх 12 місяців, троє з п’яти пояснили це хворобою або проблемою зі здоров’ям, кожна третя – необхідністю проходження профілактичного огляду, 2% – отриманням документу, сертифікату, листа-довідки та іншими адміністративними причинами, по 1% – нещасним випадком, травмою та необхідністю поновити рецепти.

Розподіл міського та сільського населення залежно від причини останнього візиту до лікаря

Порівняно з 2004р. серед міського та сільського населення зменшилася частка осіб, які зверталися до лікаря через хворобу або проблеми зі здоров’ям, у зв’язку з нещасним випадком або травмою. Умови конкуренції, притаманні ринковим відносинам в суспільстві, зокрема, на ринку праці, а також висока вартість медичних товарів та послуг, змушують населення приділяти більше уваги збереженню свого здоров’я шляхом проходження профілактичних оглядів. В порівнянні з 2004р. частка осіб, які зверталися до лікаря з метою проходження профілактичного огляду, збільшилася у міських поселеннях на 3 в.п., у сільських – на 2 в.п.

Відбулися позитивні зрушення в оцінці населенням рівня доступності послуг охорони здоров’я та придбання товарів фармацевтичного ринку. Частка домогосподарств, які повідомили про випадки неможливості задовольнити потреби в отриманні медичної допомоги, скоротилася з 17% до 13% (додаток 4). Основною причиною недоступності окремих видів медичної допомоги переважна більшість домогосподарств, як і в попередньому опитуванні, вказала занадто високу вартість ліків, медичних товарів, послуг охорони здоров’я. Серед найменш забезпечених за рівнем середньодушових сукупних витрат домогосподарств першої квінтильної групи кожне сьоме (у 2004р. – кожне п’яте), яке мало потреби в ліках, медичних товарах та послугах, не змогло їх отримати.

Серед домогосподарств, у складі яких були особи, які потребували медичної допомоги, але не змогли її отримати, 78% (у 2004р. – 84%) повідомили про випадки неможливості придбання необхідних, але занадто дорогих ліків.

Залишаються проблеми з доступністю послуг лікарів. Частка домогосподарств, в яких хворі при потребі не змогли відвідати лікаря, збільшилася в порівнянні з 2004р. з 35% до 43%. У восьми з десяти таких випадків опитувані пояснили це високою вартістю послуг, 13% – відсутністю медичного спеціаліста потрібного профілю (у сільській місцевості – 24%), 7% – занадто довгою чергою.

Майже всі домогосподарства, які змушені були відмовитися від проведення медичних обстежень, відвідування стоматолога, протезування, отримання лікувальних процедур, придбання необхідного медичного приладдя, вказали, що відмовились через їх високу вартість.

Кожне сьоме домогосподарство, члени яких потребували, але не отримали медичної допомоги, повідомило про випадки недоступності для хворих членів родини необхідного лікування у стаціонарних лікувальних установах. Майже усі такі домогосподарства вказали, що вимушена відмова від належного лікування викликана занадто високою його вартістю. Одночасно, серед осіб, які перебували на стаціонарному лікуванні, 89% (у 2004р. – 88%) брали з собою до лікарні медикаменти, 61% (57%) – постільну білизну, 77% (72%) – їжу. Нічого з перерахованого не брали лише 6% (7%) таких осіб.

За даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств у січні–вересні 2005р. основну частину ліків та медичного приладдя населення купувало в аптечних закладах, а медичні послуги надавалися громадянам переважно лікувальними установами. Разом з тим, кожна десята гривня (у січні–вересні 2004р. – кожна одинадцята) з коштів, витрачених населенням на оплату послуг охорони здоров’я, була направлена на оплату послуг, отриманих у неформальному секторі економіки (на хабарі, грошову винагороду громадянам, які займаються наданням медичної допомоги без відповідного юридичного оформлення цієї діяльності тощо).

За оцінкою опитаних на стан здоров’я населення негативний вплив продовжують чинити наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС (додаток 5). Серед опитаних 54% осіб (у 2004р. – 58%) повідомили, що, за їх думкою, на стан їх здоров’я частково або серйозно вплинули наслідки цієї катастрофи. Частка таких осіб вища, порівняно з іншими регіонами, у Житомирській, Херсонській, Рівненській, Сумській, Волинській, Київській, Черкаській, Чернігівській, Вінницькій, Закарпатській областях та у м.Києві (64%–90%).

Оцінили як “частковий” вплив на здоров’я наслідків аварії половина населення, серед якого 3% повідомили, що отримують виплати, встановлені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Серйозний вплив наслідків відмітили 3% (у 2004р. – 4%) опитаних осіб, серед яких 19% (14%) повідомили, що отримують відповідні виплати. Відсутність будь-якого впливу на стан здоров’я відмітили 46% (у 2004р. – 42%) громадян, серед яких 0,2% отримують Чорнобильські виплати.

Здоров’я конкретної людини в значній мірі залежить від способу її життя, наявності шкідливих звичок, зокрема – тютюнокуріння.

За даними опитування шкідливу звичку курити, як і в 2004р., має чверть населення у віці 12 років і старші (додаток 6). Майже кожен третій громадянин з тих, які мають цю звичку, курить понад 20 років.

Порівняно з 2004р. зросла частка осіб, які курять менше 16 років, та зменшилася частка осіб з більш тривалим стажем куріння.

Серед дорослих чоловіків курять кожні три з п’яти осіб у віці 18-59 років, кожна третя особа непрацездатного віку. Слід відмітити, що в порівнянні з 2004р. серед дорослих чоловіків в усіх статево-вікових групах частка таких, які курять, зменшилася. Звертає увагу, що серед жінок тютюнокуріння найбільш поширене в активному дітородному віці: повідомила, що курить майже кожна дев’ята жінка у віці 18-29 років (у 2004р. – кожна десята). Викликає також занепокоєння куріння дітей та підлітків: за даними опитування курять 0,2% хлопців 12-13 років та 3% у віці 14-15 років, серед підлітків у віці 16-17 років курять 18% хлопців та 4% дівчат (у 2004р. – відповідно 0,3% , 5%, 23% та 3%).

Майже кожні дві з п’яти осіб, які курять, в середньому викурюють за добу від 16 до 20 сигарет, майже третина – від 6 до 10 сигарет.

Програмою опитування було передбачене вивчення питання щодо народжуваності дітей жінками у віці 15 років і старшому (додаток 7). Підсумки дослідження свідчать, що чотири з п’яти жінок такого віку за своє життя народжували дітей. Найчастіше першу дитину жінки народжували у віці 20-24 роки (кожні три з п’яти матерів). У віці 15-19 років первістка народила майже кожна п’ята жінка; у віці 25-29 років – кожна шоста; у віці 30 років і старшому народили вперше 5% жінок, які народжували дітей.

Близько половини жінок повідомили, що народили двох дітей, 38% – одну дитину, і лише 13% – народили трьох і більше дітей. При цьому частка матерів, які народили трьох і більше дітей, вища серед сільських жінок, ніж серед міських. У сільській місцевості народили трьох дітей 16% жінок проти 7% – у містах, чотирьох – відповідно 4% і 1%, п’ять і більше – 3% і 0,5%. Слід відмітити, що серед жінок, які народжували дітей, збільшується частка таких, які народили лише одну дитину, і зменшується частка матерів, які народили трьох і більше дітей. Така тенденція спостерігалася як серед міських, так і серед сільських жінок, які народжували дітей.

В усіх регіонах країни переважала частка жінок, які повідомили, що народили двох дітей. Найбільша частка жінок, які народили одну дитину – у Чернігівській, Дніпропетровській, Полтавській, Луганській, Одеській, Донецькій, Харківській областях та у містах Києві і Севастополі (40%–53%), трьох і більше дітей – у Житомирській, Івано-Франківській, Рівненській, Волинській, Чернівецькій та Закарпатській областях (20%–24%).