Соціально-демографічні характеристики домогосподарств України у 2006р.

З метою дослідження соціально-демографічних характеристик домогосподарств Держкомстатом України у листопаді 2005р. проведене опитування домогосподарств, які у 2006р. приймають участь у вибірковому обстеженні умов їх життя.

За отриманими результатами у 2006р. кількість домогосподарств України складала 17417,5 тисяч (у 2005р. – 17539,4 тисячі). У міських поселеннях проживало 69% домогосподарств, з них у великих містах (з чисельністю населення 100 тисяч осіб і більше) – 43%, у малих – 26%, у сільській місцевості – 31%.

Середній розмір домогосподарства в Україні становив 2,60 особи (у великих містах – 2,54, у малих – 2,55). Більш чисельні домогосподарства (2,75 особи) були характерними для сіл. Середній розмір домогосподарства був найбільшим у західних областях (3,41 – 2,90), найменшим – у Кірово-градській, Чернігівській, Луганській, Полтавській, Черкаській, Дніпропет-ровській областях та м.Севастополі (2,37 – 2,45 особи).

У складі домогосподарств частка дітей дошкільного віку становила 6%, дітей у віці 7-13 років – 8%, підлітків 14-17 років – 6%, жінок у віці 18-54 роки – 27%, чоловіків у віці 18-59 років – 29%, осіб пенсійного віку: жінок – 17%, чоловіків – 7% (додаток 1).

Для складу сільських домогосподарств була характерною більша частка, ніж для міських, дітей віком від 3-х до 13 років (відповідно 13% проти 11%) та осіб пенсійного віку (27% проти 22%).

У складі кожного шостого домогосподарства була молода сім’я, в якій дружина та чоловік віком до 35 років включно.

Кожне друге домогосподарство очолювали жінки. Як у містах, так і на селі, майже третину складали домогосподарства, в яких головою були чоловіки у віці 30-59 років. Кожне четверте домогосподарство очолювали жінки у віці 55 років і старші, кожне п’яте – жінки у віці 30-54 років, кожне сьоме – чоловіки у віці 60 років і старші. Особи у віці 18-29 років очолювали 8% домогосподарств. На селі була вищою, ніж у містах, частка домогосподарств, які очолювали особи пенсійного віку (48% проти 37%).

Найбільш поширеними в Україні, як і в 2005р., були домогосподарства з двох осіб (додаток 2).

Кожне друге домогосподарство як у містах, так і в сільській місцевості було малочисельним (складалося з однієї або двох осіб). На селі частка таких домогосподарств залишилася на торішньому рівні, у містах – зросла на 0,6 в.п.

Багаточисельні домогосподарства (з п’яти і більше осіб) залишилися більш характерними для сільської місцевості: 14% проти 7% – в міських поселеннях.

Великі домогосподарства (з чотирьох і більше осіб) були, як і раніше, більш поширеними в західних областях – у Закарпатській, Волинській, Івано-Франківській, Рівненській, Львівській, Тернопільській та Чернівецькій областях (48% – 35%).

Частка домогосподарств, які мали у своєму складі дітей у віці до 18 років, становила як в цілому по країні, так і серед міських та сільських домогосподарств, 38% і в порівнянні з минулим роком збільшилась відповідно на 0,2 в.п., 0,1 в.п. та 0,6 в.п.

Серед домогосподарств з дітьми кожне друге мало дітей у віці 7-13 років, кожне п’яте – у віці 3-6 років, 14-15 років та 16-17 років відповідно, кожне шосте мало дітей у віці до 3-х років. В сільській місцевості, як і у попередньому році, частки домогосподарств з дітьми усіх вікових груп були вищими, ніж серед міських домогосподарств (додаток 3).

Найбільша серед регіонів частка домогосподарств, які мають дітей, склалася у Закарпатській, Чернівецькій, Волинській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській та Львівській областях (53% – 45%).

Дві третини домогосподарств з дітьми були однодітними, 30% – дводітними, 5% мали у своєму складі трьох і більше дітей. В порівнянні з попереднім роком відбулося скорочення частки однодітних домогосподарств на 3 в.п.

Розподіл домогосподарств з дітьми за кількістю дітей відрізнявся в міській та сільській місцевості. Майже три чверті міських домогосподарств з дітьми мали одну дитину, в той час, як серед сільських – кожне друге. У сільській місцевості були більш поширеними, ніж у містах, домогосподарства з двома дітьми – відповідно 39% проти 25% та з трьома і більше дітьми – 9% проти 3%.

Багатодітні домогосподарства були найбільш характерними для Рівненської, Закарпатської, Івано-Франківської, Житомирської, Волинської, Хмельницької областей та Автономної Республіки Крим (10% – 7% домогос-подарств з дітьми).

Частка домогосподарств, у складі яких були діти, які не мали одного чи обох батьків, становила 8% загальної кількості домогосподарств, у міських поселеннях – 9%, у сільській місцевості – 6% (додаток 4). Серед домогосподарств з дітьми таким домогосподарством було кожне п’яте (серед міських – 23%, серед сільських – 16%). У дев’яти з десяти таких домогос-подарств, як і раніше, дітей виховувала одна мати.

Кожне друге домогосподарство, в якому діти не мали одного чи обох батьків, виховувало дітей у віці 7-13 років, два з п’яти таких домогосподарств – дітей 14-17 років, кожне четверте – дітей до 6 років.

Майже три чверті домогосподарств, в яких діти виховувалися в неповних сім’ях, мали у своєму складі одну дитину, кожне п’яте – двох, 6% – трьох і більше дітей.

Домогосподарства, в яких двоє і більше дітей виховувалися в неповних сім’ях, були більш поширеними у сільській місцевості, ніж в містах: двох дітей мали більше чверті таких сільських домогосподарств (проти кожного шостого – у містах), трьох і більше дітей – 11% (проти 5% – у містах).

Умови та рівень життя домогосподарств з дітьми в значній мірі залежать від кількості дорослих осіб у їх складі. Більше половини домогосподарств з дітьми мали у своєму складі двох дорослих осіб (56% – у містах, половина – у сільській місцевості), третина – трьох і більше дорослих осіб (відповідно 30% та 42% ).

Разом з тим, кожне дев’яте домогосподарство з дітьми (майже кожне сьоме – міське та 7% – серед сільських) мало у своєму складі лише одну дорослу особу. Понад чверть таких домогосподарств виховували двох і більше дітей. Слід зазначити, що 2% загальної кількості домогосподарств з дітьми складалися лише з дітей та непрацюючих пенсіонерів.

У більшості регіонів України більше половини домогосподарств з дітьми мали у своєму складі двох дорослих осіб. У Луганській, Сумській, Запорізькій, Чернігівській областях та м.Севастополі частка таких домогосподарств становила 66% – 62%. Разом з тим, в половині регіонів суттєвою (17% – 11%) була частка домогосподарств з дітьми, які мали у своєму складі лише одну дорослу особу, зокрема, у Черкаській та Донецькій областях – кожне шосте, у Волинській, Дніпропетровській та Чернівецькій – кожне сьоме, у Тернопільській, Одеській, Луганській областях та містах Києві та Севастополі – кожне восьме.

У Херсонській та Житомирській областях – три з п’яти, у Кіровоградській, Волинській та Івано-Франківській областях – близько половини, у Тернопільській області та Автономній Республіці Крим – два з п’яти, у Вінницькій, Рівненській, Дніпропетровській та Чернігівській областях – близько третини домогосподарств з дітьми, які утримувалися однією дорослою особою, виховували двох і більше дітей.

Кожні три з п’яти домогосподарств України складалися лише з дорослих осіб.

Серед домогосподарств без дітей зросла частка одинаків (відповідно 40% проти 36% у 2005р.), з яких більше двох третин становили особи непрацездатного віку, на селі – 82%. Серед домогосподарств, які складалися з двох і більше дорослих, кожні два з п’яти мали у своєму складі осіб лише працездатного, а кожне четверте – осіб лише непрацездатного віку (додаток 5).

Частка одинаків в загальній кількості домогосподарств без дітей серед регіонів України була найвищою в Кіровоградській, Полтавській, Житомирській, Рівненській, Хмельницькій, Вінницькій, Дніпропетровській та Івано-Франківській областях (49% – 42%).

Серед домогосподарств без дітей частка одинаків у непрацездатному віці була найвищою, порівняно з іншими регіонами, у Київській, Вінницькій, Луганській, Черкаській, Тернопільській, Харківській, Сумській, Одеській, Чернігівській та Хмельницькій областях (83% – 74%).

Добробут домогосподарств залежить від наявності та кількості працюючих осіб у їх складі. Майже кожні два з трьох домогосподарств України мали у своєму складі працюючих осіб (у містах – 68%, на селі – 51%). В кожному другому домогосподарстві, до складу якого входили працюючі, працювала одна особа, в двох з п’яти таких домогосподарств – дві, в кожному десятому – три і більше осіб.

Коефіцієнт економічного навантаження на працюючого члена домогосподарства (відношення загальної кількості членів домогосподарства до кількості працюючих) в середньому по країні становив 2,52, у великих містах – 2,09, у малих – 2,46, на селі – 3,49. Серед регіонів цей показник був найвищим у Тернопільській (3,64), Волинській (3,20), Кіровоградській (3,01), Вінницькій та Рівненській (по 2,99) областях.

Рівень життя та соціально-економічні умови домогосподарства залежать не тільки від наявності та кількості дітей, працюючих осіб, осіб непрацездатного віку, але й від освітнього рівня осіб, які входять до його складу.

Частка населення у віці 22 роки і старші, яке мало повну вищу освіту, становила 19% (у великих містах – 28%, у малих – 18%), на селі 9%. Базову вищу освіту мало 1,3% населення у віці 21 рік і старші, неповну вищу – 21% населення у віці 20 років і старші. Повну загальну середню освіту мали двоє з п’яти осіб у віці 18 років і старші, кожна шоста особа у віці 16 років і старші мала базову загальну середню та початкову загальну освіту (додаток 6).

Порівняння рівня освіти міського та сільського населення свідчить, що серед мешканців міст, особливо великих, частки осіб з повною, базовою та неповною вищою освітою, були значно вищими, ніж серед сільських жителів.

Серед молоді майже кожна друга особа мала повну загальну середню освіту (42% – серед жінок, 48% – серед чоловіків), кожна сьома – повну вищу (відповідно – 16% та 13%), кожна шоста – неповну вищу (19% та 14%), 3% таких осіб – базову вищу (4% та 2%). Кожна п’ята молода особа мала професійно-технічну освіту, серед чоловіків частка таких осіб була в 1,4 раза вищою, ніж серед жінок (додаток 7).

Значний вплив на рівень життя домогосподарств має наявність особистих підсобних господарств. Земельні ділянки мали у своєму користуванні кожні три з п’яти домогосподарств, в містах – два з п’яти, на селі – майже всі домогосподарства (99%). Худобу, птицю і бджіл утримувало кожне третє домогосподарство. На селі цей показник становив 83%, у містах – 11%.

У зв’язку із реформуванням аграрного сектору економіки значна частина домогосподарств мала у користуванні великі земельні ділянки (додаток 8).

Розподіл домогосподарств за розміром земельних ділянок

2005р.	2006р.

На селі більшість домогосподарств (52%) користувалися земельними ділянками площею до 1 гектара, чверть – від 1 до 5, кожне сьоме – 5-10 гектарів. Більше 10 гектарів землі використовували 7% сільських домогосподарств. Майже три чверті міських домогосподарств користувалися земельними ділянками площею до 10 соток, п’ята частина – від 10 до 25 соток.

Для вирощування сільськогосподарської продукції лише для власних потреб домогосподарствами використовувалася сьома частина земель, для вирощування сільськогосподарської продукції як для власних потреб, так і на продаж – 12% усіх земель. Три чверті земельної площі здавалося в оренду.

Домогосподарства великих міст використовували переважну частину (дві третини) земельної площі для вирощування продукції лише для власних потреб, домогосподарства малих міст та села – здавали в оренду (відповідно майже половину та три чверті).

Одними з основних характеристик умов життя домогосподарств є забезпеченість житлом і рівень його благоустрою.

Переважна більшість домогосподарств України (94%) мала окреме житло (окрему квартиру або індивідуальний будинок). Разом з тим, 3% домогосподарств все ще мешкали у комунальних квартирах та гуртожитках (додаток 9).

Кожні дев’ять з десяти домогосподарств (без урахування тих, які мешкають у гуртожитках) проживали у власному житлі, 7% – у державному чи відомчому, а 2% – наймали його у фізичних осіб. На селі майже всі домогосподарства (98%) мали власне житло, у містах – 88%.

Найбільша частина домогосподарств (37%) мала двокімнатне житло, третина проживала в трьох, кожне шосте – в чотирьох і більше кімнатах, кожне сьоме – в одній кімнаті. Частка домогосподарств, які мешкали в трьох і більше кімнатах, на селі була вищою, ніж серед міських домогосподарств, в 1,4 раза.

Значна частка домогосподарств була забезпечена житловою площею не достатньою мірою. Житлова площа двох з п’яти домогосподарств була нижчою санітарної норми – 13,65 кв.м на одну особу (у великих містах – кожного другого домогосподарства, у малих містах – 40%, у сільській місцевості – 34%). Зокрема, житлова площа кожного четвертого домогос-подарства становила від 9,1 до 13,65 кв.м на одну особу, кожного десятого – менше 7,5 кв.м, 7% домогосподарств – від 7,5 до 9 кв.м. Житлова площа помешкань 59% домогосподарств перевищувала санітарну норму (у сільській місцевості – 66%, у міській – 55%).

Житло кожного четвертого домогосподарства було збудовано до 1960 року (у містах – кожного п’ятого домогосподарства, в селах – кожного третього). Житловий фонд 69% домогосподарств був збудований у 60-х – 80-х роках (72% – міських домогосподарств та 62% – сільських). У новому житлі, збудованому у 1991р. і пізніше, мешкали лише 7% домогосподарств (7% – у містах та 6% – на селі). Серед домогосподарств, які мешкають у житлі, збудованому до 1970р., майже половина повідомила, що капітальний ремонт їх житла жодного разу не проводився.

Майже три чверті домогосподарств проживали у житлі, обладнаному центральним опаленням або індивідуальною системою опалення (додаток 10). Централізованим газопостачанням користувалися 68% домогосподарств, кожне п’яте – балонним газом. Кожне шосте домогос-подарство мало у своєму житлі газову колонку, 29% домогосподарств – гаряче водопостачання. Водопроводом і каналізацією було обладнано житло близько двох третин домогосподарств, ванну або душ мали 58% домогосподарств. Майже кожне друге домогосподарство мало домашній телефон. В порівнянні з 2005р. збільшилися частки домогосподарств (на 1,9 – 0,5 в.п.), житло яких було обладнано централізованим газопостачанням, центральним опаленням або індивідуальною системою опалення, ванною або душем, водопроводом та домашнім телефоном.

Рівень благоустрою житла міських домогосподарств був вищим, ніж сільських: у містах водопроводом і каналізацією було обладнано житло кожних чотирьох з п’яти домогосподарств, на селі – лише кожного п’ятого домогосподарства; гарячим водопостачанням – відповідно 42% та 0,8% домогосподарств; газовою колонкою – 22% та 4%; централізованим газопостачанням – 81% та 40%; ванною або душем – 78% та 15%; домашнім телефоном – 60% та 22%.

Рівень благоустрою житла домогосподарств з дітьми був дещо кращий, ніж без дітей. Частка домогосподарств з дітьми, які проживали у житлі, обладнаному основними видами благоустрою, по окремих видах була на 1 – 5 в.п. вищою, ніж серед домогосподарств без дітей, у сільській місцевості ця різниця складала 2 – 9 в.п.

За підсумками опитування кожні два з п’яти домогосподарств були задоволені в цілому або дуже задоволені своїми житловими умовами, у великих містах таких домогосподарств було 48%, у малих – 42%, на селі – 35% (додаток 11).

Кожне п’яте домогосподарство в цілому по країні (у містах – 21%, на селі – 24%) було незадоволене або дуже незадоволене своїми житловими умовами. Не дуже задоволені своїм житлом були 35% домогосподарств (третина міських та кожні два з п’яти сільських домогосподарств). У порівнянні з 2005р. ступінь задоволення міських домогосподарств своїми житловими умовами практично не змінився. Серед сільських домогос-подарств частка незадоволених та дуже незадоволених своїм житлом зросла на 3 в.п.

Серед регіонів найнижчий ступінь задоволення житловими умовами був повідомлений домогосподарствами Закарпатської (36% незадоволених або дуже незадоволених), Луганської (30%) областей, Автономної Республіки Крим (28%), м.Києва (27%) та Херсонської (26%) області.

Ступінь задоволення житловими умовами домогосподарств з дітьми був нижчим, ніж без дітей: задоволеними або дуже задоволеними своїми житловими умовами були 40% домогосподарств з дітьми проти 44% – без дітей, незадоволеними або дуже незадоволеними – відповідно 24% проти 21%. Порівняно з минулим роком ступінь задоволення домогос-подарств з дітьми своїми житловими умовами дещо зріс, а без дітей – знизився.

Два з п’яти однодітних та домогосподарств з двома дітьми повідомили, що були задоволеними або дуже задоволеними своїми житловими умовами. Серед домогосподарств з трьома та більше дітьми таких домогосподарств – лише 22%, що на 5 в.п. нижче, ніж у 2005р.

Серед багатодітних домогосподарств два з п’яти були не дуже задоволеними, 29% – незадоволеними, кожне десяте – дуже незадоволеним своїми житловими умовами.