Нещодавно деякі інформаційні агентства розмістили на своїх сайтах інформацію про результати спільного з МОП, ПРООН та Держкомстатом дослідження з посиланням на коментарі фахівців МОП. Йдеться про проведений у травні 2003 року (тобто майже рік тому) третій раунд соціально-демографічного обстеження „Базова захищеність населення України”. Численні та багатофункціональні питання анкети (їх майже 150) були поширені серед 9400 респондентів, які представляли працівників промисловості, бюджетної сфери, сільського господарства, пенсіонерів, студентів тощо. Вибіркове обстеження охопило різноманітні аспекти стану захищеності соціально-економічних прав населення України: доходу та рівня життя; здоров’я та доступу до відповідного медичного обслуговування; зайнятості, умов праці; освіти і професійних вмінь; демократичних прав і свобод. Результати обстеження доповнюють систему статистичних показників, які регулярно досліджуються органами статистики, та дають можливість більш комплексно оцінити процеси, які відбуваються у суспільстві. Крім того, турботи, сподівання, цінності, інтереси людини, які обумовлюють поведінку та ставлення до суспільних процесів, нерідко можна визначити лише завдяки соціологічним дослідженням. Однак, такою інформацією слід користуватися коректно, зважаючи на суб’єктивне сприйняття дійсності респондентами.
Аналізуючи результати соціологічного моніторингу,
потрібно враховувати неминучі розбіжності між оціночними судженнями (громадська
думка) з одного боку та фактичним станом справ (статистична інформація) - з
іншого.
Тому використання для оцінки соціально-економічних
процесів початку 2004 року інформації
майже річної давності, причому значною мірою суб’єктивного характеру та у
відриві від статистичної інформації, на сьогоднішній день є неприйнятною.
Реальна соціально-економічна ситуація в Україні
протягом останніх 6 – 8 місяців зазнала істотних позитивних змін. Ринкові
перетворення, а також державна політика, спрямована на забезпечення
макроекономічної стабілізації української економіки, створили передумови для
підвищення життєвого рівня населення.
Закріпилась стійка тенденція зростання номінальних
та реальних доходів населення. Реальні доходи населення випереджають темпи
зростання валового внутрішнього продукту. За
чотири роки вони зросли на 42,7%, у тому числі у 2003 році – на 5,8%.
Реальна заробітна плата зросла відповідно на 62,4% та 15,2%. Росте частка заробітної плати у сукупних доходах
населення.
Збільшується кількість середньооплачуваних
працівників. Питома вага тих, кому нараховано понад
500 грн., зросла за 2003 рік від 5,6% до 33,6%. Водночас питома вага
працівників, що отримували заробітну плату не вище 185 грн. (офіційно
встановлений розмір мінімальної заробітної плати у грудні 2003 року) за
2000-2003 роки зменшилася у 4,6 раза.
При тому, що борги по виплаті заробітної плати ще значні,
в останні роки спостерігається стійка тенденція до скорочення суми
заборгованості. На 1 січня 2004 року сума невиплаченої заробітної плати
становила 1,9 млрд. грн. Однак частка працівників, які вчасно не отримали
заробітну плату, в загальній кількості працівників, зайнятих у всіх сферах
економіки, зменшилась з 65,5% на початок 2000 р. до 11,3% на початок 2004 р.
Тому
говорити про 40% працюючого
населення, яке своєчасно не отримувало заробітну плату на початок минулого
року, і тим більше про їх зростаючу
кількість не тільки не актуально, але й не
правильно.
Втім не слід переоцінювати досягнуті результати. Незважаючи на позитивну динаміку доходів від трудової діяльності, їх рівень залишається низьким. Наприкінці 2003 року 49,8%, ( тобто майже половина, а не більша частина, як стверджується у поданій інформації) працюючих отримували заробітну плату, нижчу за прожитковий мінімум, встановлений для працездатної особи.
Зараз Урядом разом з соціальними партнерами ведеться робота щодо відновлення міжгалузевих та міжкваліфікаційних співвідношень у рівнях оплати праці, передусім у бюджетній сфері, збільшення частки заробітної плати у ВВП та собівартості продукції.
Поступове зростання доходів населення завдяки
заходам по підвищенню рівня життя,
дозволило знизити показник бідності до рівня 27%, в т.ч. крайньої
бідності – до 14%. Навіть враховуючи підсумки дослідження, проведеного
Держкомстатом у минулому році спільно з МОП та ПРООН, які свідчили про те, що
44% респондентів за стандартами українського суспільства вважали себе
бідними, а 38% - небагатими, не дає підстави категорично стверджувати, що в
Україні переважає бідність та соціальна незахищеність. Тим більше, що наведені
дані констатують суб’єктивну думку
населення щодо оцінки свого рівня життя. При цьому слід відмітити, що
зростання суспільних потреб та вимог населення, і, відповідно стандартів рівня
та якості життя, тісно пов’язане з поліпшенням соціально-економічного становища
в країні.
Сьогоднішня політика держави спрямована на забезпечення
працездатному населенню умов для самостійного розв’язання проблеми підвищення
власного добробуту, збалансування попиту і пропозиції на ринку праці.
У січні – вересні 2003 року порівняно з відповідним періодом 2002 року для ринку праці характерні позитивні тенденції:
|
· |
збільшення рівня зайнятості; |
|
· |
зниження рівня безробіття у
визначенні МОП з 9,8% до 9,1%; |
|
· |
скорочення чисельності незайнятих
громадян, які перебувають на обліку державної служби зайнятості, з 1023,1 тис.
до 987,6 тис. осіб (станом на 1 жовтня 2002 та 2003 рр.); |
|
· |
зростання пропозиції робочих
місць для працевлаштування на підприємствах, в установах, організаціях на
14,3%; |
|
· |
збільшення обсягів
працевлаштування незайнятого населення за допомогою державної служби зайнятості
на 8,4%. |
Протягом чотирьох останніх років спостерігається стійка тенденція до
підвищення ефективності використання фонду робочої сили на виробництві. На
підприємствах усіх форм власності відбувається зменшення кількості осіб, які
працюють в умовах вимушеної неповної зайнятості.
Що стосується наведеної інформації про найгірший аспект результатів
дослідження в частині зростаючого почуття апатії та песимізму, то слід не
погодитися з таким трактуванням підсумків обстеження через некоректне
використання інформації з сайту МОП національними
інформаційними агентствами.
В коментарях фахівців МОП ці почуття пояснюються тим, що респонденти „не вдаватимуться до активних дій у випадку невиплати заробітної плати або погіршення умов праці”. Однак, результати дослідження свідчать про збільшення можливостей реалізації працівниками права на судовий захист своїх інтересів у сфері праці, звернення до урядових структур, профспілок (а не мітинги та маніфестації, питома вага яких в загальній кількості акцій протесту стала мінімальною), тобто зростає питома вага використання цивілізованих засобів захисту прав працюючих.
Щодо висновку про невеликі шанси отримання нової роботи особами, які
звільнились, то в рамках обстеження означене питання не вивчалось. Поряд з цим
можна відмітити зростання рівня впевненості населення України у можливості
отримання нової роботи, яка б влаштовувала у плані рівня заробітку, умов праці,
використання набутих професійних навичок, у разі можливого звільнення.
Наведені розбіжності свідчать про
певну “психологічну драматизацію” соціальної і життєвої ситуації, властиву
людям, в умовах кардинальних перетворень у суспільстві. Тому в такий період
кожній людині, щоб орієнтуватися у швидко мінливій обстановці, приймати
практичні рішення і діяти, необхідний доступ до повної і об’єктивної
інформації. Відсутність такої інформації є однією з причин песимістичної оцінки
реальних обставин.
Необхідно підкреслити, що саме через засоби масової інформації пересічні громадяни отримують інформацію про соціально-економічний розвиток суспільства в цілому та його окремі аспекти. Саме тому важливо, щоб матеріал, який подається, був об’єктивним, вивіреним та готувався професіоналами. Не потрібно ідеалізувати реальний стан речей, але й не припустимо заради „сенсації” вихоплювати „сенсаційний негатив” із контексту, який у певній мірі впливає на песимістичні оцінки громадянами суспільних процесів.